ВОМІТРАН - інструкція, склад, застосування, дозування, показання, протипоказання, відгуки

Діюча речовина: granisetron;

1 ампула (3 мл) розчину для інфузій містить: 3,35 мг гранісетрону гідрохлориду, що еквівалентно 3 мг гранісетрону;

допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота лимонна, моногідрат, натрію гідроксид або кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.

Прозорий безбарвний розчин.

Фармакодинаміка. Гранісетрон є високоселективним антагоністом рецептору 5-гідрокситриптаміну (5-HT₃) з низькою афінністю до інших серотонінових рецепторів, таких як 5-HT₁, 5-HT_1А, 5-HT_1ВС, 5-HT₂ до альфа₁- та альфа₂- або бета-адренорецепторів, допаміну D₂, гістаміну-Н₂, бензодіазепіну, опіоїдних рецепторів.

Рецептори серотоніну типу 5-HT₃ розташовані на закінченнях блукаючого нерва периферичної нервової системи та в ділянці подразнення хеморецепторів тригерної зони в postrema зоні. Під час еметогенної хіміотерапії або радіотерапії рецептори 5-HT₃ подразнюються серотоніном, який секретується ентерохромафінними клітинами слизових оболонок. Це, у результаті подразнення аферентних волокон блукаючого нерва, може спричинити блювання. Дослідження на тваринах показали, що гранісетрон, зв’язуючись з 5-HT₃, блокує стимуляцію серотоніну і блювання після еметогенної стимуляції цисплатином. У ході клінічних досліджень гранісетрон мав незначний вплив на артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, ЕКГ, не впливав на рівень плазмового пролактину або альдостерону.

Фармакокінетика. У пацієнтів, які отримували хіміотерапію, середня максимальна концентрація гранісетрону в плазмі після внутрішньовенного введення разової дози 40 мкг/кг становила приблизно 63,8 нг/мл.

Розподіл. Ступінь зв’язування з білками плазми становить близько 65 %, гранісетрон розподіляється вільно між плазмою та еритроцитами.

Метаболізм. Гранісетрон метаболізується в печінці шляхом N-деметилювання, окиснення ароматичного кільця з подальшою кон’югацією. Дослідження in vitro на мікросомах печінки показали, що кетоконазол інгубує метаболізм гранісетрону, що може свідчити про участь ізоферментів Р-450 3A в його метаболізмі. У результаті дослідів на тваринах встановлено, що деякі метаболіти також діють як антагоністи рецепторів 5-HT₃.

Виведення відбувається переважно через метаболізм у печінці. У здорових добровольців приблизно 12 % введеної дози виводилося із сечею у незміненому вигляді протягом 48 годин. Решта дози виводилася із сечею (49 %) та із фекаліями (34 %) у вигляді метаболітів.

T_1/2 становив близько 9 годин у пацієнтів, які отримували хіміотерапію.

Субпопуляції.

Стать. Не було встановлено різниці в середніх значеннях AUC у чоловіків та жінок, проте в цілому чоловіки мали вищі значення С_max.

Пацієнти літнього віку. Показники фармакокінетики у здорових добровольців літнього віку (середній вік – 71 рік), які приймали одноразово гранісетрон у дозі 40 мкг/кг, були подібними до показників у молодших здорових добровольців. Середні значення показників кліренсу були нижчими, а період напіввиведення був довшим у добровольців літнього віку.

Діти. У дітей, хворих на рак (віком від 2 до 16 років), яким одноразово внутрішньовенно вводили препарат гранісетрону у дозі 40 мкг/кг, об’єм розподілу та загальний кліренс із віком зростав. Не спостерігалося зв’язку між віком та максимальною концентрацією в плазмі або кінцевою фазою періоду напіввиведення. Коли об’єм розподілу та загальний кліренс були скориговані з масою тіла, то показники фармакокінетики гранісетрону у дітей були подібними до показників у дорослих пацієнтів, хворих на рак.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Не спостерігалося різниці у загальному кліренсі гранісетрону у хворих із тяжкою нирковою недостатністю, яким одноразово внутрішньовенно вводили гранісетрон у дозі 40 мкг/кг.

Пацієнти з печінковою недостатністю. У хворих на рак печінки з печінковою недостатністю загальний кліренс був наполовину менший порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Оскільки фармакокінетичні параметри є дуже варіабельними і навіть дози, які значно перевищують рекомендовані, добре переносяться, уточнення дози для хворих із можливою печінковою недостатністю не потрібне.

Пацієнти з порушеннями серцево-судинної системи. Гранісетрон може спричинити синдром подовження інтервалу QT/тріпотіння і миготіння шлуночків. Тому препарат не слід застосовувати пацієнтам з діагностованим або підозрюваним спадковим синдромом подовження інтервалу QT/тріпотіння і миготіння шлуночків.

Пацієнти з порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту. Гранісетрон може послаблювати перистальтику кишечнику, тому слід ретельно спостерігати за пацієнтами із симптомами підгострої непрохідності кишечнику.

Пацієнти літнього віку. Особливих рекомендацій щодо застосування цій категорії пацієнтів немає.

Вагітність.

Немає досвіду застосування гранісетрону під час вагітності. Препарат не слід застосовувати вагітним, якщо тільки цього не потребує клінічний стан.

Період годування груддю.

Невідомо, чи проникає гранісетрон у грудне молоко, тому препарат не призначають жінкам, які годують груддю. Під час лікування необхідно припинити годування груддю.

Вомітран^™ застосовують лише внутрішньовенно.

Профілактика та лікування нудоти та блювання, спричинених цитостатичною хіміотерапією.

Дорослі.

Профілактика. Вомітран^™ може вводитися двома шляхами: болюсно – по 3 мг нерозведеного препарату або розведеного в 15 мл розчину для інфузій (0,9 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози) протягом не менше 30 секунд, або шляхом інфузії – по 3 мг препарату, розведеного в 20-50 мл протягом не менше 5 хвилин.

Лише три дози по 3 мг гранісетрону можна вводити протягом 24 годин. При необхідності додаткову дозу вводять не раніше ніж через 10 хвилин після ініціальної інфузії. Максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 9 мг гранісетрону. Вомітран^™ рекомендують застосовувати лише в день цитостатичної хіміотерапії за 30 хвилин до її початку.

Лікування. Вомітран^™ застосовують у тих же дозах, що і для профілактики.

Діти.

Профілактика. Одноразову дозу препарату 40 мкг/кг (до 3 мг) після розведення в

10-30 мл розчину для інфузій вводять шляхом внутрішньовенної інфузії протягом не менше 5 хвилин.

Лікування. Застосовують у тих же дозах, що і для профілактики.

При необхідності лише одну додаткову дозу 40 мкг/кг (до 3 мг) гранісетрону можна вводити протягом 24 годин не раніше ніж через 10 хвилин після ініціальної інфузії.

Пацієнти літнього віку. Корекція дози не потрібна.

Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю. Корекція дози не потрібна.

Приготування розчину для внутрішньовенного введення. Для приготування розчину препарату Вомітран^™ для внутрішньовенного введення використовують стерильний 0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози.

Гранісетрон можна розводити одним із нижченазваних стерильних розчинів для інфузій:

0,9 % розчин натрію хлориду; 5 % розчин глюкози; 0,9 % розчин натрію хлориду і 5 % розчин глюкози; 0,45 % розчин натрію хлориду і 5 % розчин глюкози; 10 % розчин манітолу.

Будь-які інші розчини для інфузій не слід застосовувати.

Розведений розчин гранісетрону рекомендують вводити відразу після приготування. Проте готовий розведений розчин залишається стабільним протягом 24 годин при розведенні у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині декстрози за умови зберігання при кімнатній температурі та при нормальному освітленні в місцях, захищених від попадання прямого сонячного проміння.

Розчин для інфузій гранісетрону, що містить дексаметазон та манітол, залишається стабільним протягом 24 годин.

Під час досліджень гранісетрон пацієнтами загалом переносився добре. Екстрапірамідні явища або інші серйозні побічної реакції не спостерігались. Як і для інших препаратів цього класу, найбільш часто відмічалися головний біль і запор, але в більшості випадків вони були середньої або помірної сили. Рідко повідомлялося про випадки гіперчутливості (іноді тяжкі анафілактичні реакції), алергічні реакції, що включали висипання на шкірі. В більшості випадків побічні реакції не потребували припинення терапії.

З боку шлунково-кишкового тракту: підвищення активності трансаміназ АЛТ, АСТ, запор, пронос; рідко – дистонія, дискінезія, порушення смаку.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія; артеріальна гіпотензія; зміни на ЕКГ (пролонгація QT інтервалу), зазвичай без клінічних проявів; аритмії.

З боку нервової системи: головний біль, неспокій, безсоння, сонливість; рідко - тривога, збудження, екстрапірамідний синдром спостерігався лише при застосуванні разом з препаратами, здатними спричиняти цей синдром.

З боку імунної системи: кропив’янка, висипання на шкірі, зуд, затруднене дихання, гарячка; дуже рідко – анафілаксія (іноді – тяжкі випадки).

У разі появи непередбачуваних реакцій слід звертатися до лікаря.

Несумісніть.

Гранісетрон можна розводити лише в розчинах, вказаних у розділі «Спосіб застосування та дози». Приготування розчину для внутрішньовенного введення.

Гранісетрон не можна змішувати з іншими препаратами в одному й тому ж розчині для інфузій.

Нижче наведено препарати, які можна вводити одночасно через Y-подібний конектор, оскільки визначено, що вони хімічно стабільні з гранісетроном.