Дозировка:
Тасигна капсулы тв. по 150 мг №28 (4х7)
Официальная инструкция
Состав:
діюча речовина: 1 капсула містить 165,45 мг нілотинібу гідрохлориду моногідрату, що відповідає 150 мг нілотинібу безводної основи; або 220,6 мг нілотинібу гідрохлориду моногідрату, що відповідає 200 мг нілотинібу безводної основи;допоміжні речовини: лактози моногідрат, кросповідон, полоксамер 188, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, желатин, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), для капсул по 150 мг – заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172).
Лекарственная форма:
капсулы
Производитель:
Новартис Фарма АГ, Швейцария
Фармакотерапевтическая группа:
none
Фармакологические свойства:
Фармакодинаміка.Нілотиніб – потужний і селективний інгібітор активності тирозинкінази Abl онкопротеїну Bcr-Abl, що діє в клітинних лініях і в первинних позитивних за філадельфійською хромосомою лейкемічних клітинах. Препарат міцно зв’язується в ділянці зв’язування АТФ, формуючи таким чином потужний інгібітор дикого типу Bcr-Abl, і зберігає активність проти 32 із 33 резистентних до іматинібу мутуючих форм Bcr-Abl. Унаслідок такої біохімічної активності нілотиніб вибірково інгібує проліферацію і індукує апоптоз у клітинних лініях і в первинних позитивних за філадельфійською хромосомою лейкемічних клітинах, отриманих у пацієнтів з хронічною мієлоїдною лейкемією. На моделі ХМЛ у мишей після перорального введення тільки нілотинібу спостерігалося зменшення пухлинної маси і подовження тривалості життя.Тасигна впливає трохи або не впливає на більшість інших досліджених протеїнкіназ, включаючи серинпротеїнкіназу (Src), за винятком тромбоцитарного чинника росту (PDGF), рецептора тирозинкіназної активності (Kit CSF-1R, DDR) і ефринрецепторних кіназ, які препарат інгібує при концентраціях, що досягаються після перорального застосування в терапевтичних дозах, рекомендованих для лікування ХМЛ (див. таблицю нижче).Кіназний профіль нілотинібу (фосфорилювання IC50 нМ)
| Bcr-Abl | PDGFR | KIT |
| 20 | 69 | 210 |
Фармакокінетика.Абсорбція. Після застосування нілотинібу пікова концентрація досягається протягом 3 годин; абсорбція становить приблизно 30 %. При застосуванні разом з їжею Сmax і площа під кривою залежності концентрації нілотинібу в сироватці від часу (AUC) порівняно з такими при застосуванні натще збільшується на 112 % та 82 % відповідно. При застосуванні препарату Тасигна через 30 хвилин або 2 години після їди біодоступність нілотинібу збільшується на 29 % та 15 % відповідно. Абсорбція нілотинібу (відносна біодоступність) може знижуватися приблизно на 48 % і на 22 % у пацієнтів, які перенесли, відповідно, тотальну гастректомію або часткову резекцію шлунка. Розподіл. Співвідношення нілотинібу в крові/плазмі становить 0,71. Зв’язування з білками плазми крові, виходячи з даних, отриманих в експериментах in vitro, становить приблизно 98 %. Біотрансформація. Основними шляхами метаболізму є окислення та гідроксилювання. Основний циркулюючий в сироватці крові компонент представлений нілотинібом. Жоден з метаболітів не відіграє істотної ролі у фармакологічній активності нілотинібу. Нілотиніб головним чином метаболізується CYP3A4, можливо частково – CYP2C8.Виведення. Після разового застосування здоровим добровольцям нілотинібу, міченого радіоактивним ізотопом, більше 90 % дози виводилось протягом 7 днів, переважно з калом (94 % дози). Вихідний препарат становив 69 % дози. Уявний період напіввиведення, що розраховувався для фармакокінетики багатократної дози при щоденному застосуванні, становив 17 год. Вираженість варіабельності фармакокінетики нілотинібу у різних пацієнтів коливається від помірної до високої.Лінійність/нелінійність. Експозиція нілотинібу в рівноважному стані дозозалежна з менше ніж дозопропорційним підвищенням системної експозиції при дозуванні, що перевищує 400 мг один раз на добу. Добова сироваткова експозиція нілотинібу при застосуванні в дозі 400 мг двічі добу в рівноважному стані була на 35 % вища, ніж за умови застосування 800 мг один раз на добу. Системна експозиція (AUC) нілотинібу в рівноважному стані при дозуванні 400 мг двічі на добу була приблизно на 13,4 % вище, ніж при застосуванні 300 мг двічі на добу. Середня залишкова і максимальна концентрації нілотинібу впродовж 12 місяців були приблизно на 15,7 % і на 14,8 % вищими після застосування 400 мг двічі на добу порівняно з такими при застосуванні 300 мг двічі на добу. Значущого збільшення експозиції нілотинібу при підвищенні дози з 400 мг двічі на добу до 600 мг двічі на добу не відмічалось.Рівноважний стан досягався переважно на 8-й день. Підвищення плазмової експозиції нілотинібу між першою дозою та рівноважним станом було приблизно 2-кратним при застосуванні 1 раз на добу та 3,8-кратним при застосуванні препарату 2 рази на добу.Дослідження біодоступності/біоеквівалентностіДоведено, що однократна доза 400 мг нілотинібу, 2 капсули по 200 мг, за умови, що вміст кожної капсули був висипаний в одну чайну ложку яблучного пюре, була біоеквівалентною однократній дозі двох закритих капсул по 200 мг.Доклінічні дані з безпеки. Нілотиніб вивчали в ході досліджень фармакологічної безпеки, токсичності повторних доз, генотоксичності, репродуктивної токсичності, фототоксичності і канцерогенності (миші, пацюки).Нілотиніб не впливав на центральну нервову систему або функцію дихання. In vitro дослідження кардіологічної безпеки показали подовження інтервалу QT та збільшення тривалості потенціалу дії на моделі ізольованого серця кроля під впливом нілотинібу. Не спостерігалося впливу на показники ЕКГ у собак або мавп при введенні препарату протягом 39 тижнів або в ході спеціальних телеметричних досліджень на собаках.Дослідження токсичності повторної дози на собаках тривалістю до 4 тижнів і на яванських макаках тривалістю до 9 місяців виявили, що печінка є основним цільовим органом для токсичності нілотинібу. Зміни включали підвищення активності АЛТ і лужної фосфатази, а також патогістологічні зміни (головним чином гіперплазію/гіпертрофію синусоїдальних клітин або куперівських клітин, гіперплазію жовчної протоки і парапортальний фіброз). У більшості випадків зміни біохімічних показників були оборотними протягом чотиритижневого періоду відновлення, а оборотність патогістологічних змін виявилася лише частковою. Експозиція при найнижчих рівнях дозування, при яких спостерігався вплив на печінку, була нижчою, ніж експозиція у людини при дозі 800 мг/добу. У мишей і щурів, яким вводили препарат протягом 26 тижнів, відмічені тільки незначні зміни в печінці. У щурів, собак і мавп у більшості випадків спостерігалося оборотне підвищення рівня холестерину.Дослідження генотоксичності з використанням бактеріальних систем in vitro і систем in vitro та in vivo систем ссавців, із застосуванням і без застосування метаболічної активації, не виявили доказів мутагенного потенціалу нілотинібу.Під час 2-річного дослідження канцерогенності у щурів основним органом-мішенню непухлинних уражень була матка (розширення, судинна ектазія, гіперплазія ендотеліальних клітин, запалення та/або епітеліальна гіперплазія). Ознак канцерогенності при введенні нілотинібу у дозах 5, 15 та 40 мг/кг/д не було. Вплив (за AUC) найвищої дози представляв собою 2-3-кратний вплив на людину у стані спокою (800 мг/д нілотинібу).Під час 26-тижневого дослідження канцерогенності у мишей Tg.rasH2, де нілотиніб вводили в дозах 30, 100 та 300 мг/кг/д, папіломи шкіри/карциноми були виявлені при дозі 300 мг/кг, що представляє собою 30-40-кратний вплив на людину (на основі AUC) у максимальній затвердженій дозі 800 мг/д (що вводиться по 400 мг двічі на добу). Рівень, що не викликає видимих негативних ефектів (щодо пухлинних уражень шкіри), становив 100 мг/кг/д, що представляє собою приблизно від 10-20-кратний вплив на людину у максимальній затвердженій дозі 800 мг/д (що вводиться по 400 мг двічі на добу). Основними органами-мішенями непухлинних уражень були шкіра (епідермальна гіперплазія), зуби у процесі росту (дегенерація/атрофія емалевого органа верхніх різців і запалення ясен/одонтогенного епітелію різців) і тимус (збільшення частоти та/або тяжкості зниження рівня лімфоцитів).Нілотиніб не був тератогенним, але проявляв ембріо- і фетотоксичність при дозах, що також є токсичними для матері. Підвищена частота випадків втрати зародка у післяімплантаційний період спостерігалась під час досліджень фертильності при введенні препарату самцям і самкам, а також у ході дослідження ембріотоксичності при введенні препарату самкам. У ході досліджень ембріотоксичності спостерігалися ембріолетальність і вплив на плід (переважно зниження маси плода, зміни внутрішніх органів і скелета) у щурів і підвищена резорбція плода і відхилення з боку скелета у кролів. У дослідженнях до- та післяпологового розвитку у щурів при введенні матерям нілотиніб викликав зниження маси тіла у потомства з відповідними змінами фізичних параметрів розвитку, а також зниження індексів спаровування і фертильності у потомстві. Експозиція нілотинібу у самок при рівнях, що не викликають побічних реакцій, була переважно нижчою або дорівнювала експозиції у людини при застосуванні дози 800 мг/добу.У ході дослідження нілотиніб вводили за допомогою перорального зонда статевонезрілим щурам починаючи з першого тижня після народження і до дозрівання (70 днів після народження) в дозах 2, 6 і 20 мг/кг/добу. Крім стандартних параметрів дослідження, оцінювали основні етапи розвитку, впливу на ЦНС, спаровування і фертильності. Виходячи зі зниження маси тіла у обох статей та уповільнений розвиток крайньої плоті у самців (що може бути пов'язано зі зменшенням ваги), вважається, що у щурів рівень дози, при якому не спостерігалося побічних ефектів, становив 6 мг/кг/добу. Загалом профіль токсичності у статевонезрілих щурів був співставним з профілем, що спостерігався у дорослих щурів. Впливу на кількість/рухливість сперматозоїдів або фертильність у самців і самок щурів, що отримували максимальні протестовані дози, які приблизно в 5 разів перевищують рекомендовану дозу для людини, не відзначено.Доведено, що нілотиніб поглинає світло в діапазонах UV-B і UV-A, а також розподіляється в шкірі, проявляючи фототоксичний потенціал in vitro. При цьому подібних ефектів in vivo не спостерігалося. Таким чином, є підстави вважати, що ризик фотосенсибілізації у пацієнтів, які застосовують нілотиніб, є дуже низьким.
Показания к применению:
Таблетки 150 мгЛікування уперше діагностованої хронічної фази хронічної мієлоїдної лейкемії (Ph+ ХМЛ), у дорослих пацієнтів з філадельфійською хромосомою.Таблетки 200 мгЛікування уперше діагностованої хронічної фази хронічної мієлоїдної лейкемії (Ph+ ХМЛ), у дорослих пацієнтів з філадельфійською хромосомою.Лікування хронічної та прискореної фази (ФА) хронічної мієлоїдної лейкемії (Ph+ ХМЛ) у дорослих пацієнтів з філадельфійською хромосомою, у разі резистентності або непереносимості попередньої терапії, включаючи терапію іматинібом.
Противопоказания:
Підвищена чутливість до нілотинібу та інших компонентів препарату.
Особенности применения:
Для дозування 150мгМієлосупресіяЛікування із застосуванням Тасигни часто супроводжується тромбоцитопенією, нейтропенією і анемією (3/4 ступінь згідно з загальними критеріями токсичності Національного інституту раку [NCI CTC]). Частота таких випадків вища у пацієнтів з ХМЛ за наявності резистентності або непереносимості іматинібу, зокрема у пацієнтів з ХМЛ-ФА. Розгорнутий аналіз крові слід проводити кожні два тижні протягом перших 2 місяців і потім щомісячно або за клінічними показаннями. В більшості випадків мієлосупресія є оборотною і регулюється тимчасовим припиненням застосування препарату Тасигна або зниженням дози.Подовження інтервалу QTОтримані дані свідчать про те, що нілотиніб може подовжувати фазу реполяризації шлуночків серця (інтервал QT на ЕКГ) залежно від концентрації.У ході дослідження фази ІІІ за участю пацієнтів з уперше діагностованою Ph+ ХМЛ-ХФ зміна середнього значення за часом інтервалу QTcF у стадії рівноваги, що спостерігалося в групі нілотинібу (300 мг двічі на добу), становила 6 мсек. При рекомендованій дозі 300 мг двічі на добу у жодного з пацієнтів не зафіксовано абсолютного значення QTsF, що перевищує 480 мсек, а також явищ двонаправленої шлуночкової тахікардії.У дослідженні за участю здорових добровольців з експозицією, порівнянною з експозицією у пацієнтів, усереднене за часом середнє значення зміни Q-TcF від початкового рівня, за винятком плацебо, становило 7 мс (ДІ ± 4 мс). У жодного з учасників тривалість Q-TcF не перевищувала 450 мс. Крім того, під час дослідження не зафіксовано випадків клінічно значущої аритмії. Зокрема, не виявлено епізодів двобічної шлуночкової тахікардії (тимчасової або стійкої).Можливе значне подовження інтервалу Q-T у випадках, коли препарат Тасигна застосовують неправильно: одночасно з сильними інгібіторами CYP 3A4 та/або з лікарськими препаратами, які подовжують інтервал Q-T, та/або з їжею. Наявність гіпокаліємії та гіпомагніємії може додатково посилювати цей ефект. Подовження інтервалу Q-T може призводити до летального наслідку.Для дозування 200мгМієлосупресіяЛікування із застосуванням Тасигни часто супроводжується тромбоцитопенією, нейтропенією і анемією (3/4 ступінь згідно з загальними критеріями токсичності Національного інституту раку [NCI CTC]). Частота таких випадків вища у пацієнтів з ХМЛ за наявності резистентності або непереносимості іматинібу, зокрема у пацієнтів з ХМЛ-ФА. Розгорнутий аналіз крові слід проводити кожні два тижні протягом перших 2 місяців і потім щомісячно або за клінічними показаннями. В більшості випадків мієлосупресія є оборотною і регулюється тимчасовим припиненням застосування препарату Тасигна або зниженням дози.Подовження інтервалу QTОтримані дані свідчать про те, що нілотиніб може подовжувати фазу реполяризації шлуночків серця (інтервал QT на ЕКГ) залежно від концентрації.У ході дослідження фази ІІІ за участю пацієнтів з уперше діагностованою Ph+ ХМЛ-ХФ зміна середнього значення за часом інтервалу QTcF у стадії рівноваги, що спостерігалося в групі нілотинібу (300 мг двічі на добу), становила 6 мсек. При рекомендованій дозі 300 мг двічі на добу у жодного з пацієнтів не зафіксовано абсолютного значення QTsF, що перевищує 480 мсек, а також явищ двонаправленої шлуночкової тахікардії.У ході дослідження фази ІІ у пацієнтів з ХМЛ за наявності резистентності або непереносимості іматинібу в хронічній фазі і фазі акселерації при застосуванні нілотинібу у дозі 400 мг 2 рази на добу зміна середнього значення за часом інтервалу QTcF в рівноважному стані становила відповідно 5 і 8 мсек. Значення QTcF, що перевищує 500 мсек, зафіксоване у 4 пацієнтів (
Способ применения и дозы:
Для дозування 150 мгТерапію повинен призначати лікар, який має досвід діагностування та лікування пацієнтів з ХМЛ.ДозуванняРекомендована доза препарату Тасигна становить 300 мг двічі на добу. Терапію необхідно продовжувати, доки пацієнт відповідає на лікування.Для застосування дози 400 мг двічі на день (див. Корекцію дози нижче) використовують тверді капсули 200 мг. Якщо пацієнт пропустив прийом дози, не слід приймати додаткову дозу, а прийняти наступну дозу відповідно до призначення.Корекція дозиМожлива тимчасова відміна лікування або зменшення дози препарату Тасигна для зниження гематологічної токсичності (нейтропенія, тромбоцитопенія), яка не пов’язана з самою лейкемією.Корекція дози при нейтропенії та тромбоцитопенії
| Вперше діагностовано ХМЛ в хронічній фазі. Доза 300 мг двічі на добу | АКН* | 1. Припинити прийом Тасигни та контролювати формулу крові. 2. Поновити прийом протягом двох тижнів у попередній дозі, якщо АКН > 1,0*109/л та/або кількість тромбоцитів > 50*109/л. 3. Якщо показники крові залишаються низькими, може потребуватися зменшення дози до 400 мг один раз на добу. |
*АКН – абсолютна кількість нейтрофілівЯкщо виникає клінічно значуща помірна або тяжка негематологічна токсичність, лікування препаратом слід припинити, а після нормалізації стану можливе поновлення прийому препарату в дозі 400 мг 1 раз на добу. Якщо доцільно з клінічної точки зору, слід спробувати знову підвищити дозу до 300 мг двічі на добу.При підвищенні сироваткової ліпази до 3–4 ступеня дозу знижують до 400 мг один раз на добу або припиняють прийом препарату. Рівні сироваткової ліпази слід контролювати щомісяця або за клінічними показаннями.При підвищенні рівня білірубіну або печінкових трансаміназ до 3–4-го ступеня слід зменшити дозу до 400 мг один раз на добу або припинити застосування препарату. Рівень білірубіну та печінкових трансаміназ слід контролювати щомісячно або за клінічними показаннями.Пацієнти похилого віку Вік приблизно 12% учасників клінічного дослідження становив 65 років та більше. Суттєвих відмінностей щодо ефективності та безпеки препарату у пацієнтів віком ≥65 років у порівнянні з дорослими пацієнтами у віці 18 – 65 років не виявлено. Пацієнти з порушенням функції нирок Клінічних досліджень за участю пацієнтів з порушенням функції нирок не проводили. Оскільки нілотиніб та його метаболіти не виділяються нирками, підстав очікувати зниження загального кліренсу у пацієнтів з порушенням функції нирок немає. Пацієнти з порушенням функції печінки Вплив порушення функції печінки на фармакокінетику нілотинібу незначний. Вважається, що необхідності в корекції дози для пацієнтів з порушенням функції печінки немає, проте лікування таких пацієнтів слід проводити з обережністю. Пацієнти з захворюваннями серця З клінічних досліджень виключали пацієнтів з неконтрольованими або тяжкими захворюваннями серця (наприклад, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, застійна серцева недостатність, нестабільна стенокардія або клінічно значуща брадикардія). Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з такими захворюваннями серця.Під час терапії препаратом Тасигна було зареєстровано підвищення загального рівня холестерину в сироватці крові. Ліпідні профілі слід визначити до початку терапії препаратом Тасигна, оцінюючи через 3 та 6 місяців після початку терапії та принаймні 1 раз на рік під час тривалої терапії. Під час терапії препаратом Тасигна було зареєстровано підвищення рівня глюкози в крові. Рівень глюкози в крові слід оцінювати до початку терапії препаратом Тасигна та контролювати його протягом курсу лікування.Спосіб застосуванняПрепарат Тасигна слід застосовувати 2 рази на добу, з інтервалом приблизно 12 годин; препарат не слід приймати під час їди. Тверді капсули ковтають цілими, запиваючи водою. Не можна їсти принаймні за 2 години до прийому дози та щонайменше протягом однієї години після прийому. Для пацієнтів, які не можуть проковтнути капсулу, вміст капсул можна висипати в одну чайну ложку яблучного пюре та відразу прийняти. Не слід використовувати більше однієї ложки яблучного пюре або інший продукт, відмінний від яблучного пюре.Для дозування 200мгТерапію повинен призначати лікар, який має досвід діагностики та лікування пацієнтів з ХМЛ.Дозування для пацієнтів з уперше діагностованою Ph+ ХМЛ хронічної фази (ХФ)Рекомендована доза Тасигни становить 300 мг двічі на добу. Лікування продовжують доти, доки є відповідь на терапію. Дозування для пацієнтів з Ph+ ХМЛ хронічної фази і ХМЛ-ФА за наявності резистентності або непереносимості до попередньої терапіїРекомендована доза Тасигни становить 400 мг двічі на добу. Лікування продовжують доти, доки є відповідь на терапію. Для застосування дози 300 мг двічі на день використовують тверді капсули 150 мг.Якщо прийом препарату був пропущений, то приймати додаткову дозу не слід, а потрібно прийняти наступну дозу відповідно до призначення.Може виникнути необхідність тимчасового припинення застосування препарату Тасигна або зменшення дози препарату при проявах гематологічної токсичності (нейтропенія та тромбоцитопенія), яка не пов’язана з самою лейкемією.Корекція дози при нейтропенії і тромбоцитопенії.
| Уперше діагностована ХМЛ у хронічній фазі при дозі 300 мг двічі на добу. ХМЛ у хронічній фазі з наявністю резистентності або непереносимості при дозі 400 мг двічі на добу. | АКН1 | Припинити застосування препарату Тасигна і контролювати формулу крові. Відновити застосування препарату протягом 2 тижнів у попередній дозі за умови, що АКН >1*109/л і/або тромбоцити >50*109/л. Якщо кількість клітин крові залишається низькою, може бути потрібним зниження дози до 400 мг 1 раз на добу. |
| ХМЛ у фазі акселерації з наявністю резистентності або непереносимості іматинібу при дозі 400 мг двічі на добу (для таблеток 200 мг). | АКН1 | Припинити застосування препарату Тасигна і контролювати формулу крові. Відновити застосування препарату протягом 2 тижнів у попередній дозі за умови, що АКН >1*109/л і/або кількість тромбоцитів >20*109/л. Якщо кількість клітин крові залишається низькою, може бути потрібним зниження дози до 400 мг один раз на добу. |
1АКН – абсолютна кількість нейтрофілів.У разі розвитку клінічно значущої, помірної тяжкості або тяжкої негематологічної токсичності застосування препарату слід припинити з можливим відновленням прийому в дозі 400 мг один раз на добу після зникнення токсичних явищ. Якщо доцільно з клінічної точки зору, слід спробувати знову збільшити дозу до 300 мг (уперше діагностована Рh+ ХМЛ-ХФ) або до 400 мг (Ph+ ХМЛ-ХФ або ХМЛ-ФА із резистентністю до іматинібу або непереносимістю лікування) двічі на добу.Підвищений рівень сироваткової ліпази. При підвищенні рівня ліпази до 3-4 ступеня слід зменшити дозу до 400 мг один раз на добу або припинити застосування препарату. Рівень сироваткової ліпази слід контролювати щомісячно або за клінічними показаннями.Підвищений рівень білірубіну і печінкових трансаміназ. При підвищенні рівня білірубіну або печінкових трансаміназ до 3-4 ступеня слід зменшити дозу до 400 мг один раз на добу або припинити застосування препарату. Рівень білірубіну і печінкових трансаміназ слід контролювати щомісячно або за клінічними показаннями.Пацієнти літнього віку.Вік приблизно 12 % учасників клінічних досліджень фази III, які проводились за участю пацієнтів з вперше виявленою ХМЛ у хронічній фазі, та приблизно 30 % учасників клінічних досліджень фази II, які проводились за участю пацієнтів з ХМЛ у хронічній фазі та фазі акселерації за наявності резистентності до іматинібу або його непереносимості, становив65 років або більше. Істотних відмінностей ефективності і безпеки застосування препарату у пацієнтів віком ≥ 65 років порівняно з дорослими пацієнтами віком від 18 до 65 років не спостерігалося.Пацієнти з порушенням функції нирок.Клінічних досліджень за участю пацієнтів із порушенням функції нирок не проводилося. Із клінічних досліджень виключали пацієнтів з концентрацією креатиніну у сироватці крові, що більш ніж у 1,5 раза перевищувала верхню межу норми.Оскільки нілотиніб і його метаболіти не виводяться нирками, немає підстав очікувати зниження загального кліренсу у пацієнтів з порушенням функції нирок.Пацієнти з порушенням функції печінки.Вплив порушення функції печінки на фармакокінетику нілотинібу незначний. Вважається, що необхідність корекції дози для пацієнтів з порушенням функції печінки відсутня, проте лікування таких пацієнтів слід проводити з обережністю.Захворювання серця.Із клінічних досліджень виключали пацієнтів із неконтрольованими або тяжкими захворюваннями серця, включаючи нещодавно перенесений інфаркт міокарда, застійну серцеву недостатність, нестабільну стенокардію або клінічно значущу брадикардію.Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із серйозними захворюваннями серця.Були повідомлення щодо підвищення рівня холестерину у сироватці крові при лікуванні препаратом. Тому перед початком лікування необхідно визначати рівень холестерину та проводити моніторинг через 3 та 6 місяців після початку лікування та, що найменше, щорічно при тривалому лікуванні.Були повідомлення щодо підвищення концентрації глюкози у крові при лікуванні препаратом. Тому перед початком лікування, а також протягом лікування необхідно проводити моніторинг концентрації глюкози у крові.Спосіб застосуванняПрепарат Тасигна слід застосовувати двічі на добу з інтервалом приблизно 12 годин; препарат не слід приймати під час їди. Капсули слід ковтати цілими, запиваючи водою. Не можна їсти принаймні за 2 години до прийому препарату і щонайменше протягом однієї години після прийому препарату.Для пацієнтів, які не можуть проковтнути капсулу, вміст однієї капсули можна висипати в одну чайну ложку яблучного пюре і відразу прийняти. Не слід використовувати більше однієї ложки яблучного пюре або інший продукт.Діти.Безпека та ефективність застосування препарату дітям віком до 18 років не встановлені.
Передозировка:
Отримано окремі повідомлення про випадки навмисного передозування нілотинібу, коли неуточнену кількість капсул Тасигна приймали у поєднанні з алкоголем та іншими лікарськими препаратами. Реакції, що спостерігались у цих випадках, включали нейтропенію, блювання і сонливість. Про зміни на ЕКГ або прояви гепатотоксичності не повідомлялося. Про результати випадків повідомлено, як про одужання.У разі передозування слід обстежити пацієнта і призначити відповідне підтримуюче лікування.
Побочные действия:
Дозування 150 мгДані, наведені нижче, відображають вплив препарату Тасигна під час рандомізованого дослідження III фази за участю 279 пацієнтів із вперше діагностованою Ph + ХМЛ в хронічній фазі, які отримували рекомендовану дозу препарату 300 мг двічі на добу. Середня експозиція становила 60,5 місяця (від 0,1 до 70,8 місяця).Найчастішими (≥10 %) негематологічними побічними реакціями на препарат (ПРП) були висип, свербіж, головний біль, нудота, стомлюваність, алопеція, міальгія та біль у верхніх відділах живота. Більшість із цих ПРП були легкими або помірними за тяжкістю (ступінь 1 або 2). Запор, діарея, сухість шкіри, астенія, м’язові спазми, артралгія, біль у животі, блювання, периферичні набряки, диспепсія та біль у кінцівках спостерігалися менш часто (≤ 10 % і ≥5 %) і були легкої або помірної тяжкості, контрольованими і в більшості випадків не вимагали зниження дози.Гематологічні токсичні прояви, які виникають під час лікування, включають мієлосупресію: тромбоцитопенію (18%), нейтропенію (15%) та анемію (8%). Біохімічні побічні реакції включають підвищення рівнів аланінтрансферази (24%), гіпербілірубінемію (16%), підвищення рівнів аспартаттрансферази (12%), підвищення рівня ліпази (11%), підвищення рівня білірубіну в крові (10%), гіперглікемію (4%), гіперхолестеринемію (3%) та гіпертригліцеридемію (
В клінічних дослідженнях препарату Тасигна спостерігалися нижче перелічені побічні реакції з частотою менше 5%. Ці побічні реакції зазначено в порядку зменшення серйозності та розподілено на групи за частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до
Опис окремих побічних реакційРеактивація гепатиту ВПовідомляється про реактивацію гепатиту В у пацієнтів після прийому інгібітору BCR-ABL-тирозинкінази (ІТК). У деяких випадках це спричиняло гостру печінкову недостатность або гепатит з фульмінантним перебігом, що призводить до необхідності трансплантації печінки або летальних наслідків.Постмаркетинговий досвідНаступні побічні реакції були визначені з постмаркетингового досвіду стосовно препарату Тасигна шляхом отримання спонтанних повідомлень, випадків, описаних в літературі, програм розширеного доступу, та клінічних досліджень відмінних від глобальних реєстраційних клінічних досліджень. Оскільки ці реакції добровільно отримані з популяції невизначеного розміру, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту або встановити причинно-наслідковий зв'язок впливу нілотинібу. Рідкі випадки: Випадки синдрому лізису пухлини були зареєстровані у пацієнтів, що приймали препарат Тасигна.Повідомлення про небажані реакції, що підозрюютьсяПовідомлення про небажані реакції, що підозрюються, після реєстрації лікарського засобу, є дуже важливими. Це дає можливість тривалого моніторингу співвідношення користь/ризик для лікарського засобу. Медичні працівники також повинні повідомляти про будь-які підозри щодо небажаних реакцій за допомогою національної системи інформування.Дозування 200 мгДані, наведені нижче, відображають вплив препарату Тасигна загалом у 717 пацієнтів під час рандомізованого дослідження III фази, зокрема пацієнтів із вперше діагностованою Ph + ХМЛ в хронічній фазі, які отримували рекомендовану дозу препарату 300 мг двічі на добу (n=279), та під час відкритого багатоцентрового дослідження ІІ фази за участю пацієнтів з ХМЛ з резистентністю або непереносимістю іматинібу в хронічній фазі (n=321) та у прискореній фазі (ФА) (n=137), які отримували рекомендовану дозу препарату 400 мг двічі на добу. У пацієнтів із вперше діагностованою ХМЛ в хронічній фазі.Середня тривалість експозиції становила 60,5 місяця (від 0,1 до 70,8 місяця).Найчастішими (≥10 %) негематологічними побічними реакціями на препарат (ПРП) були висип, свербіж, головний біль, нудота, стомлюваність, алопеція, міальгія та біль у верхніх відділах живота. Більшість із цих ПРП були легкими або помірними за тяжкістю (ступінь 1 або 2). Запор, діарея, сухість шкіри, астенія, м’язові спазми, артралгія, біль у животі, блювання, периферичні набряки, диспепсія та біль у кінцівках спостерігалися менш часто (≤ 10% і ≥5 %) і були легкої або помірної тяжкості, контрольованими і в більшості випадків не вимагали зниження дози.Гематологічні токсичні прояви, які виникають під час лікування, включають мієлосупресію: тромбоцитопенію (18%), нейтропенію (15%) та анемію (8%). Біохімічні побічні реакції включають підвищення рівнів аланінтрансферази (24%), гіпербілірубінемію (16%), підвищення рівнів аспартаттрансферази (12%), підвищення рівня ліпази (11%), підвищення рівня білірубіну в крові (10%), гіперглікемію (4%), гіперхолестеринемію (3%) та гіпертригліцеридемію (10% в об’єднаній популяції пацієнтів з ХМЛ-ХФ і ХМЛ-ФА) негематологічними ПРП були висип, свербіж, нудота, стомлюваність, головний біль, блювання, міалгія, запор і діарея. Більшість цих ПРП були легкими або помірними за тяжкістю. Алопеція, м’язові спазми, зниження апетиту, артралгія, біль у животі, біль у кістках, периферичні набряки, астенія, біль у верхніх відділах живота, сухість шкіри, еритема та біль у кінцівках спостерігались менш часто (≤ 10 % і >5 %) і були легкої і середньої тяжкості (ступінь 1 або 2). Припинення лікування внаслідок небажаних реакцій на препарат спостерігалося у 16 % пацієнтів із хронічною фазою та 10 % пацієнтів з фазою акселерації. Гематологічні токсичні прояви, які виникають під час лікування, включають мієлосупресію: тромбоцитопенію (31%), нейтропенію (17 %) та анемію (14%). Менш ніж у 1% пацієнтів, які застосовували Тасигну, розвивались плевральні і перикардіальні випоти, а також затримка рідини. Застійна серцева недостатність спостерігалася менше ніж у 1% пацієнтів. Повідомлення про шлунково-кишкові кровотечі і про крововиливи в ЦНС отримані відносно 1% і
В клінічних дослідженнях препарату Тасигна спостерігалися нижче перелічені побічні реакції з частотою менше 5%. Ці побічні реакції зазначено в порядку зменшення серйозності та розподілено на групи за частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до
**Даних немає.Опис окремих побічних реакційРаптова смертьУ ході клінічних досліджень та/або програм застосування незареєстрованого препарату у зв’язку з винятковими обставинами спостерігалися нечасті випадки (від 0,1 до 1 %) раптової смерті пацієнтів з ХМЛ у хронічній фазі або фазі акселерації за наявності резистентності до іматинібу або його непереносимості, які мали в анамнезі захворювання серця або істотні фактори ризику розвитку серцевих захворювань.Реактивація гепатиту ВПовідомляється про реактивацію гепатиту В у пацієнтів після прийому інгібітору BCR-ABL-тирозинкінази (ІТК). У деяких випадках це спричиняло гостру печінкову недостатність або гепатит з фульмінантним перебігом, що призводить до необхідності трансплантації печінки або летальних наслідків.Постмаркетинговий досвідНаступні побічні реакції виявлено на підставі спонтанних повідомлень, літературних даних, програм розширеної оцінки та клінічних досліджень, що не входили до загальних реєстраційних випробувань. Оскільки про ці реакції повідомлялось для популяцій не визначеного розміру, не завжди можливо реально встановити їх частоту або причинно-наслідковий зв’язок із нілотинібом.Рідкі реакції: повідомлялось про випадки синдрому лізису пухлини у пацієнтів, які застосовували Тасигну.Повідомлення про передбачувані побічні реакціїПісля реєстрації медичного продукту важливими є повідомлення про підозрювані побічні реакції. Це дозволяє продовжити моніторинг співвідношення користь/ризик медичного продукту. Фахівців охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які побічні реакції через національну систему фармаконагляду.
Лекарственное взаимодействие:
Тасигну можна застосовувати за клінічними показниками у комбінації з гематопоетичними факторами росту, такими як еритропоетин або колоній-стимулюючий фактор гранулоцитів (G-CFS). При клінічній необхідності його можна застосовувати з гідроксисечовиною або анагрелідом. Нілотиніб метаболізується переважно в печінці, а також є субстратом для ефлюксного насоса багатьох препаратів, Р-глікопротеїну (Pgp). Отже, на абсорбцію і подальше виведення системно абсорбованого нілотинібу можуть впливати препарати, що інгібують CYРЗА4 і/або Pgp. Препарати, що можуть підвищувати концентрацію нілотинібу у сироватці кровіОдночасне застосування нілотинібу з іматинібом (субстрат і модератор Pgp і CYP3A4 спричинювало слабку інгібуючу дію на CYP3A4 і/або Pgp. При одночасному застосуванні обох препаратів, AUC іматинібу збільшувалось на 18-39 %, а AUC нілотинібу – на 18-40 %. Біодоступність нілотинібу у здорових добровольців підвищувалася в 3 рази при одночасному застосуванні із сильним інгібітором CYP3A4 кетоконазолом. Таким чином, слід уникати супутнього лікування із застосуванням сильних інгібіторів CYP3A4 (включаючи кетоконазол, ітраконазол, вориконазол, ритонавір, кларитроміцин і телітроміцин, але не обмежуючись тільки ними). Слід розглянути можливість застосування альтернативного супутнього лікування з мінімальною інгібуючою дією на CYP3A4 або з відсутністю такої дії.Препарати, що можуть знижувати концентрацію нілотинібу у сироватці кровіРіфампіцин, потужний індуктор CYP3A4, підвищує на 64 % Смакс та скорочує на 80 % AUC нілотинібу. Ріфампіцин та нілотиніб не повинні застосовувати одночасно. Одночасне застосування індукторів CYP3A4 (наприклад фенітоїну, рифампіцину, карбамазепіну, фенобарбіталу і звіробою) може зменшити експозицію нілотинібу. У разі коли пацієнтам показані індуктори CYP3A4, слід розглянути можливість застосування альтернативних засобів з менш вираженою здатністю індукувати ферменти. Нілотинібу властива рН-залежна розчинність з нижчою розчинністю при вищому рН. У здорових добровольців при застосуванні 40 мг езомепразолу на добу протягом 5 днів шлунковий рН був значно підвищеним, але абсорбція нілотинібу лише помірно знизилася (зниження на 27 % Сmax і на 34 % AUC0-∞). У разі потреби Тасигну можна застосовувати одночасно з езомепразолом або іншими інгібіторами протонної помпи.У ході проведення досліджень здоровим добровольцям не спостерігали значних змін у фармакокінетиці нілотинібу, якщо дозу 400 мг Тасигну одноразово приймали через 10 годин після фамотидину або за 2 години до нього. Таким чином, коли є необхідним одночасне застосовування Н2 блокатора, останній можна приймати приблизно за 10 годин до застосування Тасигни або через 2 години після цього.У ході подібних досліджень при застосуванні антацидних засобів (алюмінію гідроксид/ магнію гідроксид/ симетикон) за 2 години до або після застосування дози 400 мг одноразово не спостерігалося значних змін у фармакокінетиці нілотинібу. Таким чином, коли є необхідним одночасне застосовування антацидів, останні можна приймати приблизно за 2 години до застосування Тасигни або через 2 години після цього.Препарати, на системну концентрацію яких може впливати нілотинібНілотиніб визначений як конкурентний інгібітор CYP3A4, CYP2C8, CYP2C9, CYP2D6 і UGT1A1 in vitro, з найбільш низьким значенням Ki для CYP2C9 (Ki = 0,13 мікром). У ході дослідження взаємодії лікарських засобів з одноразовим введенням за участю здорових добровольців застосування 25 мг варфарину, чутливого субстрату CYP2C9, та 800 мг нілотинібу не призвело до будь-яких змін фармакокінетики або фармакодинаміки варфарину при вимірюванні протромбінового часу (PT) та міжнародного нормалізованого відношення (INR). Дані у рівноважному стані відсутні. Дані цього дослідження свідчать про те, що клінічно значима лікарська взаємодія між нілотинібом та варфарином є менш імовірною при дозах варфарину до 25 мг. У зв’язку з відсутністю даних у рівноважному стані рекомендовано проводити контроль фармакодинамічних показників варфарину (INR або PT) після початку лікування нілотинібом (принаймні протягом перших 2 тижнів). У пацієнтів з ХМЛ нілотиніб, що застосовувався у дозі 400 мг двічі на день протягом 12 днів, підвищував експозицію мідазоламу (субстрату CYP3A4), що застосовувався перорально, в 2,6 рази та 2 рази відповідно. Нілотиніб є помірним інгібітором CYP3A4. Як результат, експозиція інших препаратів, що метаболізуються CYP3A4 (наприклад певні інгібітори ГМГ-СоА редуктази), може бути підвищена при сумісному застосуванні з нілотинібом. При сумісному застосуванні з нілотинібом препаратів, що є субстратами CYP3A4 і які мають низький терапевтичний індекс (наприклад, алфентаніл, циклоспорин, дигідроерготамін, ерготамін, фентаніл, сиролімус, такролімус), може буди необхідним належний моніторинг та коригування дози.Антиаритмічні препарати і інші лікарські засоби, що можуть пролонгувати інтервал QTСлід уникати одночасного застосування антиаритмічних препаратів (включаючи аміодарон, дизопірамід, прокаїнамід, хінідин і соталол), а також інших лікарських засобів, здатних спричиняти подовження інтервалу QT (включаючи хлорохін, халофантрин, кларитриміцин, галоперидол, метадон, моксифлоксацин, бепридил і пімозид).Взаємодії з їжеюУ разі застосування разом з їжею абсорбція та біодоступність нілотинібу підвищуються, що призводить до вищої концентрації у сироватці крові.У будь-який час слід уникати вживання грейпфрутового соку і інших продуктів з відомою здатністю інгібувати CYP3A4.
Условия хранения:
Зберігати при температурі не вище 30 ºС, в оригінальній упаковці, у недоступному для дітей місці.
Форма выпуска / упаковка:
По 4 капсули у блістері, по 7 блістерів у коробці з картону пакувального (для капсул по 150 мг).По 14 капсул у блістері, по 2 блістери у коробці з картону пакувального. Упаковка календарна. По 4 капсули у блістері, по 7 блістерів у коробці з картону пакувального (для капсул по 200 мг).
Категория отпуска:
Без рецепта.
Дополнительно:
Місцезнаходження
Шаффхаусерштрассе, 4332 Штейн, Швейцарія / Schaffhauserstrasse, 4332 Stein, Switzerland.
Дополнительные данные
Дозировка:
Тасигна капсулы тв. по 150 мг №28 (4х7)
Регистрация:
№ UA/8979/01/02 от 26.07.2013. Приказ № 649 от 26.07.2013
Внимание: Эта статья опубликована исключительно в ознакомительных целях. Информация не является медицинской рекомендацией и не побуждает к каким-либо действиям. Перед применением любых препаратов или методов лечения обязательно проконсультируйтесь с врачом.
Отказ от ответственности: Все материалы на этом сайте защищены авторскими правами. Перепечатка и использование информации разрешены только с указанием источника. Вся информация носит информационный характер и не является заменой консультации с профессионалами в области медицины. Использование материалов допускается только с соблюдением возрастных ограничений, если таковые предусмотрены.
- ВИТРУМ ЭНЕРДЖИ - инструкция, состав, применение, дозировка, показания, противопоказания, отзывы
- ВИТРУМ D3 ПЛЮС - інструкція, склад, застосування, дозування, показання, протипоказання, відгуки
- ВИТРУМ D3 ПЛЮС - инструкция, состав, применение, дозировка, показания, противопоказания, отзывы
- ВИТРУМ ЦИРКУС С ЖЕЛЕЗОМ - инструкция, состав, применение, дозировка, показания, противопоказания, отзывы
- ВИТРУМ ЦЕНТУРИ ПЛЮС - інструкція, склад, застосування, дозування, показання, протипоказання, відгуки
- ВИТРУМ ЦЕНТУРИ ПЛЮС - инструкция, состав, применение, дозировка, показания, противопоказания, отзывы