СИЛДЕНАФИЛ-100 - инструкция, состав, применение, дозировка, показания, противопоказания, отзывы

Дозировка:

Силденафил-100 таблетки, п/о, по 100 мг №4

Состав:

діюча речовина: sildenafil; 1 таблетка містить силденафілу цитрат у кількості, еквівалентній силденафілу 50 або 100 мг;допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; кальцію гідрофосфат; лактоза, моногідрат; натрію кроскармелоза; повідон; магнію стеарат; Opadry 03B 50847 блакитний; поліетиленгліколь (макрогол) 400; барвник: Brilliant Blue (E 133), індигокармін (Е 132), титану діоксид (Е 171).

Лекарственная форма:

таблетки

Основные физико-химические свойства:

таблетка темно-блакитного кольору, ромбоподібної форми, вкрита плівковою оболонкою, з розподільчою рискою з одного боку.

Фармакотерапевтическая группа:

Средства, применяемые при нарушении эрекции.

Фармакологические свойства:

ФармакодинамікаПероральний препарат для лікування порушень ерекції. Відновлює порушену здатність до ерекції і забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження. Фізіологічний механізм ерекції статевого члена полягає у вивільненні оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі при сексуальній стимуляції. Оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, що призводить до підвищення рівня цГМФ, розслаблення гладеньких м’язів кавернозного тіла і посилення кровотоку у статевому члені.Силденафіл є потужним і селективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДК 5), яка забезпечує розпад цГМФ у кавернозному тілі. Силденафіл чинить периферичну еректильну дію. Силденафіл не чинить прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло, однак посилює релаксуючу дію NO у тканині кавернозного тіла. При активації шляху NO/цГМФ, що спостерігається при сексуальному збудженні, пригнічення ФДЕ 5 під впливом силденафілу призводить до підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі. Через це для досягнення сприятливого фармакологічного ефекту препарату необхідна адекватна сексуальна стимуляція.При одноразовому прийомі внутрішньо в дозах до 100 мг у здорових добровольців препарат не спричиняв клінічно значущих змін ЕКГ. Максимальне зниження систолічного артеріального тиску, у положенні лежачи, при застосуванні препарату внутрішньо в дозі 100 мг становило в середньому 8,4 мм рт. ст. Відповідне зниження діастолічного артеріального тиску у положенні лежачи, становило 5,5 мм рт. ст. Зниження артеріального тиску пояснюється вазодилатуючим ефектом силденафілу за рахунок підвищення рівня цГМФ у гладеньких м'язах судин.Активність силденафілу in vitro щодо ФДЕ 5 у 10 - 10000 разів перевищує його активність порівняно з іншими ізоформами фосфодіестерази (ФДЕ за типами 1, 2, 3, 4 та 6). Зокрема, активність силденафілу щодо ФДЕ 5 у 4000 раз перевищує його активність щодо ФДЕ 3 - цАМФ-специфічної фосфодіестерази, яка регулює скорочувальну активність міокарда. У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому препарату в дозі 100 мг виявлено легке, минуще порушення кольоросприйняття (синього/зеленого) за допомогою тесту Frаnsworth-Munsell 100; через 2 години після прийому препарату це порушення минало. Припускають, що механізмом такого порушення зору є пригнічення ФДЕ 6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці. Результати дослідження in vitro свідчать, що ефект силденафілу на ФДЕ 6 у 10 разів поступається його активності щодо ФДЕ 5. Препарат не впливає на гостроту зору і контрастність сприйняття.Фармакокінетика. Препарат швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Концентрація препарату в плазмі крові після перорального прийому натщесерце досягає максимального значення протягом 30 - 120 хв (в середньому 60 хв). Абсолютна біодоступність при прийомі внутрішньо становить в середньому 41 % (25 – 63 %). Фармакокінетика препарату при прийомі внутрішньо в рекомендованих дозах (25 - 100 мг) є лінійною. При прийомі силденафілу разом з жирною їжею швидкість всмоктування знижується, період досягнення максимальної концентрації збільшується на 60 хв, а максимальна концентрація у плазмі крові знижується в середньому на 29 %. Об'єм розподілу силденафілу в рівноважному стані становить в середньому 105 л/кг. Силденафіл та його основний циркулюючий М-десметиловий метаболіт приблизно на 96 % зв'язується з білками плазми крові. Зв'язування з білками не залежить від концентрації препарату. У здорових добровольців, які одержували препарат одноразово по 100 мг, менше 0,0002 % (в середньому - 188 мг) дози виявляли у спермі через 90 хв після прийому. Одноразовий прийом препарату внутрішньо у дозі 100 мг не супроводжувався зміною рухливості або морфології сперматозоїдів.Силденафіл метаболізується переважно під впливом CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9 (неосновний шлях) мікросомольних ізоферментів печінки. Основний циркулюючий метаболіт утворюється внаслідок N-десметилювання силденафілу. За селективністю дії на ФДЕ метаболіт можна порівняти з силденафілом, а його активність щодо ФДЕ 5 становить приблизно 50 % активності власне препарату. Концентрація метаболіту у плазмі крові становить приблизно 40 % від такої у силденафілі. N-десметилметаболіт піддається подальшому метаболізму; термінальний період його напіввиведення - приблизно 4 години. Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, а термінальний період напіввиведення – 3 - 5 годин. Після прийому внутрішньо силденафіл виводиться у вигляді метаболітів переважно з калом (майже 80 % введеної дози) і меншою мірою - з сечею (приблизно 13 % уведеної дози).У здорових добровольців віком 65 років і старше кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільної лікарської речовини у плазмі крові приблизно на 40 % перевищує рівень його у здорових добровольців молодшого віку (18 - 45 років). Проте, аналіз даних про безпечність показав, що вік не впливає на частоту негативних побічних ефектів.В осіб з легкою (кліренс креатиніну - 50 - 80 мл/хв) та помірною (кліренс креатиніну - 30 - 49 мл/хв) нирковою недостатністю фармакокінетика силденафілу після одноразового прийому внутрішньо у дозі 50 мг не змінювалася. В осіб з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до збільшення AUC (площа під кривою) (100 %) та максимальної концентрації (88 %) у плазмі крові порівняно з такими у здорових добровольців.

Показания к применению:

Порушення ерекції.

Противопоказания:

Підвищена чутливість до компонентів препарату; одночасне застосування донаторів NO або нітратів у будь-яких формах; дитячий вік до 18 років, артеріальна гіпотензія (АТ ≤ 90/50 мм рт. ст.), недавно перенесений церебральний інсульт або інфаркт міокарда, тяжкі порушення функції печінки, нестабільна стенокардія. Втрата зору на одне око при передній ішемічній оптичній нейропатії.

Надлежащие меры безопасности при применении:

Особенности применения:

Для діагностики порушень ерекції, визначення їхніх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез і провести ретельне фізичне обстеження пацієнта. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серцево-судинної системи. Через це перед початком лікування з приводу порушень ерекції необхідне кардіологічне обстеження хворого. Після широкого впровадження препарату в практику надійшли повідомлення про тяжкі порушення з боку серцево-судинної системи, які включали: стенокардію, інфаркт міокарда, раптову коронарну смерть, шлуночкові аритмії, геморагічний інсульт, минущу ішемію, артеріальну гіпер- або гіпотензію. Вказані випадки переважно розвивалися під час або відразу після сексуальної активності. У більшості пацієнтів спостерігалися фактори ризику розвитку захворювань серцево-судинної системи.Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, з обережністю застосовують хворим з анатомічною деформацією статевого члена, наприклад, при ангуляції, кавернозному фіброзі (хвороба Пейроні) та в осіб із захворюваннями, що сприяють розвитку пріапізму (серпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкоз).Відомості про застосування препарату при пептичній виразці та геморагічному діатезі відсутні, через що препарат хворим з такою патологією призначають з обережністю.У невеликої кількості хворих зі спадковим пігментним ретинітом відмічено спадкові порушення фосфодіестераз сітківки. Відомості про застосування препарату у хворих з пігментним ретинітом відсутні, тому препарат їм слід застосовувати з обережністю.Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, не слід призначати чоловікам, для яких сексуальна активність не бажана (тяжкі захворювання серцево-судинної системи).З обережністю слід застосовувати препарат при артеріальній гіпотензії, захворюваннях нирок та печінки.

Применение в период беременности или кормления грудью:

Препарат не призначений для застосування жінкам.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом:

Оскільки під час клінічних випробувань силденафілу спостерігалися запаморочення та порушення зору, не слід керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами до з'ясування індивідуальної реакції на препарат.

Дети:

Не застосовують дітям віком до 18 років.

Способ применения и дозы:

Приймають внутрішньо. Для реалізації ефекту силденафілу необхідне статеве збудження. Призначають у дозі 50 мг за 1 годину до статевого акту. З урахуванням ефективності та переносимості дозу можна підвищити до 100 мг або знизити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг 1 раз на добу.У хворих з тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну - менше 30 мл/хв) або з порушеною функцією печінки початкова доза становить 25 мг. З урахуванням ефективності та переносимості дозу можна підвищити до 50 - 100 мг.Для пацієнтів літнього віку не треба проводити корекцію дози.

Передозировка:

Симптоми: відчуття жару, запаморочення, головний біль, порушення зору, зниження артеріального тиску, нудота, блювання. Лікування. У разі передозування проводять стандартне симптоматичне лікування. Застосування діалізу не збільшує кліренс силденафілу, оскільки останній активно зв'язується з білками плазми й не виводиться з сечею.

Побочные действия:

Препарат переноситься добре. Небажані явища зазвичай були тимчасовими і проявлялись від легкого до помірного ступеня тяжкості. Побічні ефекти, які відмічались у 2 % пацієнтів, котрі проходили лікування силденафілом в ході клінічних випробувань включають: головний біль, гіперемія, інфекції сечостатевої системи, запаморочення, диспептичні реакції, закладеність носа (риніт), минущі порушення зору (головним чином, зміни кольоровідчуття об'єктів, а також посилення сприйняття світла й затуманення зору), діарея, висипи.Інші побічні явища реєструвались з частотою > 2 %, але були порівняні із плацебо: інфекції дихальних шляхів, біль в попереку, грипозний синдром та артралгія.Ці явища реєструвались у < 2 % пацієнтів в ході контролюючих клінічних випробувань; причинний зв'язок з силденафілу цитратом сумнівний.Організм в цілому: набряк обличчя, реакція фоточутливості, шок, астенічний синдром, біль, озноб, випадкове падіння, абдомінальна біль, алергічні реакції, біль у грудній клітці, випадкові травми.З боку серцево-судинної системи: стенокардія, АV-блокада, мігрень, непритомність, тахікардія, посилене серцебиття, артеріальна гіпотензія, міокардіальна ішемія, церебральний тромбоз, зупинка серця, серцева недостатність, аномалії на ЕКГ, кардіоміопатія, артеріальна гіпертензія.З боку травного тракту: блювання, глосит, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, гінгівіт, ректальна кровотеча, сухість у роті.З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія.Порушення метаболізму: спрага, набряки, подагра, нестабільний діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіпоглікемічні реакції, гіпернатріємія.З боку кістково-м'язової системи: артрит, артроз, міалгія, розрив сухожилля, тендосиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт.З боку нервової системи: атаксія, невралгія, невропатія, парестезія, тремор, вертиго, депресивний синдром, безсоння, сонливість, аномальні сновидіння, зниження рефлексів, гіпестезія.З боку дихальної системи: астма, диспноє, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, збільшення кількості мокротиння, посилення кашлю.Сечо-статева система: ніктурія, збільшення кількості сечовипускання, нетримання сечі, аномальна еякуляція, випадки пріапізму, тривала ерекція (більше 4 годин), генітальний набряк та аноргазмія.З боку органа слуху: раптова втрата слуху. Раптове зниження або втрата слуху реєструвались в ході невеликої кількості постмаркетингових та клінічних випробувань, які передбачали застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. 

Лекарственное взаимодействие:

Безпека та ефективність застосування препарату у комбінації з іншими засобами, призначеними для лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому подібні комбінації застосовувати не рекомендується.Одночасне призначення силденафілу та ритонавіру, високоспецифічного інгібітору Р-450, не рекомендується. Одночасний прийом інгібітору протеаз ВІЛ ритонавіру на стадії рівноважної концентрації (500 мг 2 рази на добу) з силденафілом (100 мг одноразово) призводить до 300 % підвищення (у 4 рази) максимальної концентрації силденафілу в плазмі крові та 1000 % (в 11 разів) збільшення AUC силденафілу.Циметидин у дозі 800 мг, що є неспецифічним інгібітором CYP3A4, при одночасному прийомі з препаратом спричиняв підвищення концентрації силденафілу в плазмі крові на 56 % у здорових добровольців. Популяційний фармакокінетичний аналіз результатів клінічного дослідження показав зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4 (таких як кетоконазол, еритроміцин, циметидин).Одноразовий прийом антациду (магнію/алюмінію гідроксиду) не впливав на біодоступність препарату.За даними популяційного фармакокінетичного аналізу інгібітори CYP2C9 (толбутамід, варфарин), CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазиди й тіазидоподібні діуретики, петльові та калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи кальцію, блокатори b-адренорецепторів та індуктори метаболізму CYP450 (рифампіцин, барбітурати) не впливали на фармакокінетику силденафілу. Препарат є слабким інгібітором ізоферментів цитохрому Р-450 - 1А2, 2С9, 2С'І9, 2D6, 2Е1 та ЗА4 (ІC50 >150 мкмоль). При застосуванні силденафілу у рекомендованих дозах максимальна концентрація його у плазмі крові становить майже 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл здатний впливати на кліренс субстратів цих ізоферментів.Ознак істотної взаємодії з толбутамідом у дозі 250 мг або варфарином у дозі 40 мг, які метаболізуються CYP2C9, не виявлено.Препарат (50 мг) не посилював гіпотензивної дії алкоголю у здорових добровольців при максимальному рівні алкоголю в крові в середньому 80 мг/дл. У хворих на артеріальну гіпертензію ознак взаємодії препарату (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску у положенні лежачи (систолічного - на 8 мм рт. ст., діастолічного - на 7 мм рт. ст.) було подібним до такого при прийомі однієї таблетки препарату у здорових добровольців. Дані про безпеку застосування свідчать про відсутність відмінностей у характері побічних ефектів у хворих, які застосовували препарат разом з антигіпертензивними препаратами і без них.Силденафіл підвищує гіпотензивний ефект нітратів. Застосування його з нітратами та донаторами NО протипоказане.

Условия хранения:

Зберігати у сухому місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Форма выпуска / упаковка:

По 4 таблетки у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці з маркуванням російською мовою.

Категория отпуска:

Без рецепта.

Дополнительно:

Дозировка:

Силденафил-100 таблетки, п/о, по 100 мг №4

Регистрация:

№ Р.09.03/07354 от 08.04.2009. Приказ № 379 от 02.06.2009