ПРАМІПЕКСОЛ IC (PRAMIPEKSOL IC)

Праміпексол неерготаміновий агонист дофамінових рецепторів. Праміпексол високоселективно стимулює дофамінові рецептори в смугастому тілі, переважно D₃-підтип сімейства D₂-рецепторів (при цьому має дещо меншу афінность до D₂— та D₄-підтипу сімейства D₂-рецепторів). За даними електрофізіологічних досліджень на тваринах, праміпексол активує дофамінові рецептори в смугастому тілі і чорній субстанції, впливаючи, таким чином, на рівень імпульсації в нейронах смугастого тіла.

Праміпексол зменшує тяжкість рухових порушень на будь-якій стадії захворювання. Послаблює симптоматику хвороби (брадикінезія, тремор, ригідність та ін.), Праміпексол зменшує вираженість рухових флуктуацій та дискінезії. Знижує вираженість депресії та нейропсихологічних порушень, в т.ч. когнітивної функції.

В експериментальних дослідженнях було продемонстровано нейропротективну дію праміпексолу (стимулює продукування нейротрофічних факторів і ін.), сприяючи, таким чином, уповільненню дегенерації дофамінергічних нейронів.

Праміпексол застосовують при лікуванні хвороби Паркінсона як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з леводопою. Ефективність праміпексолу була показана в рандомізованих контрольованих дослідженнях як у хворих з ранньою стадією хвороби Паркінсона, що не отримували одночасного лікування препаратами леводопи, так і у хворих з вираженою стадією захворювання при одночасному застосуванні препаратів леводопи.

Використання прамипексола в комбінованої терапії дозволяє зменшити дозу леводопи (в ряді досліджень — майже на ¹/₃) при поліпшенні показників II ( «повсякденна активність») та III («Моторні функції») частини шкали UPDRS (уніфікована шкала оцінки ХП) та зменшенню тривалості «періоду виключення».

Також було показано ефективність застосування праміпексолу при лікуванні синдрому неспокійних ніг.

Праміпексол швидко та повністю всмоктується в ШКТ. C_max досягається приблизно через 2 год. Прийом їжі збільшує час досягнення C_max на 1 ч, але не впливає на повноту абсорбції. Абсолютна біодоступність — >90%, обсяг розподілу — близько 500 л, зв’язування з білками плазми крові — 15%. Праміпексол накопичується в еритроцитах (співвідношення концентрації в еритроцитах до концентрації в плазмі крові дорівнює 2). Рівноважна концентрація в крові досягається протягом 2 днів після початку прийому. T_½ у молодих здорових добровольців — 8 год, у літніх добровольців — 12 ч. Праміпексол виводиться переважно нирками (секретується нирковими канальцями, можливо через систему транспорту органічних катіонів) — 90% введеної дози, практично повністю в незміненому вигляді. Нирковий кліренс — близько 400 мл/хв. Кліренс у жінок на 30% нижче, ніж у чоловіків (що може бути обумовлено різницію у масі тіла). У пацієнтів з хворобою Паркінсона кліренс може знижуватися на 30% в порівнянні зі здоровими людьми похилого добровольцями. У літніх людей (65 років і старше) кліренс на 30% нижче, а T_½ збільшений на 40% в порівнянні з T_½ у молодих здорових добровольців (вік менше 40 років). При помірному порушенні функції нирок (Cl креатиніну 40 мл/хв) кліренс знижується на 60% в порівнянні зі здоровими добровольцями, при вираженому порушенні (Cl креатиніну 20 мл/хв) — на 75%. Кліренс був дуже низьким у хворих, які перебували на гемодіалізі.

У 2-річних дослідженнях на тваринах (миші та щури) не виявлено канцерогенної дії. Ттакож не виявлено мутагенної дії в тестах in vitro та in vivo.

симптоматичне лікування ідіопатичної хвороби Паркінсона (монотерапія або в комбінації з леводопою) та ідіопатичного синдрому «неспокійних ніг».

симптоматичне лікування хвороби Паркінсона

Початкова терапія. Як зазначено нижче, початкову добову дозу 0,375 мг збільшують кожні 5-7 днів. Для зменшення побічних ефектів, дозу необхідно підбирати поступово до досягнення максимального терапевтичного ефекту.

Схема збільшення дози препарату

Тиждень 1-й 3 × 0,125 мг

Тиждень 2-й 3 × 0,25 мг

Тиждень 3-й 3 × 0,5 мг

При необхідності подальшого збільшення добової дози, додають 0,75 мг на тиждень до максимальної дози 4,5 мг/добу.

Підтримуюча терапія. Індивідуальна доза повинна знаходитися в межах від 0,375 мг до 4,5 мг/добу. Як на ранній, так і на пізній стадії захворювання препарат був ефективний, починаючи з добової дози 1,5 мг. При цьому не виключається, що у окремих пацієнтів дози вище 1,5 мг/сут можуть дати додатковий терапевтичний ефект, особливо на пізній стадії захворювання, коли показано зменшення дози леводопи.

Припинення лікування. Праміпексол слід відміняти поступово протягом декількох днів.

Дози для пацієнтів, які отримують одночасно терапію леводопою. При одночасній терапії з леводопою, рекомендується по міру збільшення дози, а також під час підтримуючої терапії праміпексолом знижувати дозу леводопи. Це необхідно, щоб уникнути надмірної дофаминергической стимуляції.

Дози для пацієнтів з нирковою недостатністю.

Початкова терапія: у пацієнтів з Cl креатиніну >50 мл/хв зниження добової дози або частоти прийому не потрібно. При Cl креатиніну 20-50 мг/мл початкову добову дозу препарату призначають в 2 прийоми, починаючи з 0,125 мг 2 рази на добу (0,25 мг/добу). Не слід перевищувати максимальну добову дозу — 2,25 мг праміпексолу. При Cl креатиніну <20 мл/хв, добову дозу препарату призначають 1 раз на добу, починаючи з 0,125 мг. Не слід перевищувати максимальну добову дозу — 1,5 мг праміпексолу.

Якщо під час підтримуючої терапії функція нирок знижується, то добову дозу препарату знижують на той же відсоток, на який знижується кліренс креатиніну, тобто якщо кліренс креатиніну знижується на 30%, то добову дозу препарату необхідно знизити на 30%. Добову дозу можна ділити на 2 прийоми, якщо Cl креатиніну знаходиться в межах 20-50 мл/хв, і приймати 1 раз на добу, якщо Cl креатиніну менше 20 мл/хв.

Дози для пацієнтів з печінковою недостатністю. Немає необхідності знижувати дозу у пацієнтів з печінковою недостатністю.

Симптоматичне лікування ідіопатичного синдрому неспокійних ніг:

Початкова терапія. Рекомендована початкова добова доза становить 0,125 мг, за 2-3 год перед сном. Якщо пацієнтам потрібне додаткове зниження симптоматики, дозу можна збільшувати кожні 4-7 днів до максимальної дози 0,75 мг в день.

Підтримуюча терапія. Індивідуальна доза повинна знаходитися в межах від 0,125 до 0,75 мг/сут.

Припинення лікування. Лікування можна припинити без поступового зменшення дози. У клінічних дослідженнях тільки у 10% пацієнтів відзначалися ознаки погіршення симптоматики після різкого припинення лікування, даний ефект проявлявся при будь-якому дозуванні.

підвищена чутливість до праміпексолу або до будь-якого компонента препарату;

дитячий вік (до 18 років).

З обережністю: ниркова недостатність, зниження АТ.

пневмонія, аномальна поведінка (симптоми імпульсивних і компульсивних дій), аномальні сновидіння, схильність до переїдання, патологічний шопінг, сплутаність свідомості, галюцинації, гіперфагія, гіперсексуальність, безсоння, розлади лібідо (підвищення лібідо, зниження лібідо), параноя, амнезія, запаморочення, дискінезія, головний біль, гіперкінезія, сонливість, раптове засипання, непритомність, розлади зору, включаючи зниження гостроти зору та/або чіткості сприйняття, зниження АТ, диспное, запор, нудота, блювота, реакції підвищеної чутливості, сверблячка, висип, слабкість, периферичні набряки, зниження або збільшення маси тіла.

галюцинації відомий побічний ефект при лікуванні агоністами дофаміну та леводопою. Пацієнтам слід повідомити, що можуть виникнути галюцинації (в основному візуальні).

дискінезії. У пізній стадії хвороби Паркінсона під час комбінованої терапії з леводопою та праміпексолом може виникнути дискінезія. Якщо вона виникає, дозу леводопи слід зменшити.

Раптове засипання і сонливість. Праміпексол пов’язаний з надмірною сонливістю і раптовим засипанням, особливо у пацієнтів з хворобою Паркінсона. Пацієнт раптово засипає під час повсякденних дій, іноді без попереджувальних ознак.

Імпульсні розлади контролю. Слід регулярно стежити за можливим розвитком порушень імпульсного контролю. Пацієнти та опікуни повинні бути проінформовані про те, що агоністи допаміну, включаючи прамипексол, можуть викликати порушення поведінки (патологічний азарт до ігор, підвищене лібідо, гіперсексуальність, компульсивні витрати або покупки, випивка та нав’язливе харчування. При появі таких симптомів слід зменшити дози та/або поступово скасувати застосування препарату.

Маніакальна поведінка і марення. Пацієнтів слід регулярно контролювати на предмет розвитку манії та марення. Пацієнти та опікуни повинні знати, що у пацієнтів, які отримують праміпексол, може виникнути манія та делірій. При появі таких симптомів слід враховувати зменшення дози або поступове скасування.

Пацієнти з психотичними розладами. Пацієнтів з психотичними розладами лікування агоністами дофаміну проводять в тому випадку, якщо потенційна вигода перевищує ризик.

Слід уникати одночасного застосування антипсихотичних лікарських засобів та праміпексолу.

Офтальмологічні обстеження рекомендуються через регулярні проміжки часу або при виникненні порушень зору.

Серцево-судинні захворювання. Слід дотримуватися обережності у випадку важких серцево-судинних захворювань. Через загальний ризик постуральної гіпотензії під час допамінергічної терапії, рекомендується контролювати АТ, особливо на початку терапії.

Злоякісний нейролептичний синдром. Про симптоми злоякісного нейролептичного синдрому, повідомлялося у зв’язку з раптовим припиненням допамінергічної терапії.

Синдром відміни агоніста допаміну (DAWS). Щоб припинити лікування пацієнтів з хворобою Паркінсона, дозу праміпексолу слід поступово знижувати. Немоторні побічні ефекти можуть відбуватися з поступовим зменшенням або припиненням застосування агоністів допаміну, таких як праміпексол. Симптоми включають апатію, тривогу, депресію, втому, підвищене потовиділення та ін. Пацієнтів слід попередити про поступову відміну агоністів допаміну, а потім регулярно контролювати іх. Якщо симптоми зберігаються, необхідно тимчасово збільшити дозу праміпексолу.

зв’язування з білками плазми крові. Праміпексол зв’язується з білками плазми крові в дуже малій кількості (<20%) і лише незначно метаболізується у людини. Взаємодія з іншими лікарськими засобами, які впливають на зв’язування з білками плазми крові або біотрансформацію, малоймовірна. Не існує фармакокінетичних взаємодій із селегіліном та леводопою.

Інгібітори або конкуренти активної ниркової екскреції. Циметидин зменшує нирковий кліренс праміпексолу приблизно на 34%, ймовірно, шляхом інгібування катіонної секреторної транспортної системи ниркових канальців. Тому препарати, які пригнічують активну секрецію ниркових канальців або виводяться таким чином, такі як циметидин, амантадин, мексилетин, зидовудин, цисплатин, хінін та прокаінамід, призводять до зниження кліренсу праміпексолу або обох препаратів.

Комбінація з леводопою. При спільному прийомі праміпексолу і леводопи рекомендується зменшувати дозу леводопи.

Через можливі адитивні ефекти рекомендується дотримуватись обережністі, якщо пацієнт приймає інші седативні ЛЗ або алкоголь у поєднанні з прамипексолом.

Антипсихотичні препарати. Слід уникати одночасного застосування антипсихотичних лікарських засобів та праміпексолу. Можливі антагоністичні ефекти.

клінічного досвіду при тяжкому передозуванні немає. Очікуються побічні явища, які пов’язані з фармакодинамічним профілем агоністів дофаміну — нудота, блювота, гіперкінезія, галюцинації, збудження та гіпотензія. Антидот для лікування передозування агоністів дофаміну не відомий. Якщо виникають симптоми стимуляції ЦНС, може бути назначено введення нейролептиків. Для лікування передозування можуть знадобитися допоміжні заходи — промивання шлунка, в/в введенням рідини, введенням активованого вугілля та моніторингом ЕКГ.

при температурі не вище 25 °C.