НЕЙТРОГРАН - інструкція, склад, застосування, дозування, показання, протипоказання, відгуки

Дозування:

Нейтрогран розчин д/ін., 30 000 000 од по 1 мл у флак. №1

Склад:

Діюча речовина: filgrastim;1 флакон містить філграстиму 0,3 мг або 0,48 мг;допоміжні речовини: сорбіт (D-сорбіт) (Е 420), натрію ацетат, полісорбат 80, вода для ін‘єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:

Прозора безбарвна або жовтувата рідина.

Виробник:

Киевмедпрепарат, ПАО

Фармакотерапевтична група:

Біогенні стимулятори

Фармакологічні властивості:

Фармакодинаміка. Активною речовиною препарату є філграстим — рекомбінантний людський гранулоцитарний колонієстимулювальний фактор (Г-КСФ). Філграстим має таку саму біологічну активність, як і ендогенний людський Г-КСФ, і від останнього відрізняється лише тим, що є неглікозильованим білком з додатковим N-кінцевим залишком метіоніну. Філграстим, який одержують за технологією рекомбінантної ДНК, виділяють з клітин бактерії Esherichia coli, до складу генетичного апарату яких введено ген, кодуючий білок Г-КСФ.Філграстим, який має активність Г-КСФ, значно збільшує кількість нейтрофілів в периферичній крові вже в перші 24 годин після введення з невеликим збільшенням кількості моноцитів. У деяких хворих з тяжкою хронічною нейтропенією філграстим може також спричинити незначне збільшення кількості циркулюючих еозинофілів і базофілів порівняно з початковим рівнем, хоча у частини цих хворих еозинофілія та базофілія можуть спостерігатися ще до призначення препарату.В інтервалі рекомендованих доз філграстиму спостерігається дозозалежне збільшення кількості нейтрофілів з нормальною або підвищеною хемотоксичною та фагоцитарною активністю. Після закінчення лікування кількість нейтрофілів у периферичній крові зменшується на 50 % протягом 1 – 2 днів і повертається до нормального рівня протягом наступних 1 – 7 днів.Філграстим значно зменшує частоту, тяжкість і тривалість нейтропенії і фебрильної нейтропенії після цитотоксичної хіміотерапії.Філграстим значно скорочує тривалість фебрильної нейтропенії, тривалість антибіотикотерапії та госпіталізації після індукційної хіміотерапії при гострому мієлолейкозі, а також після мієлоаблативної терапії з наступною трансплантацією кісткового мозку, не впливаючи на частоту виникнення гарячки та інфекційних ускладнень і не зменшуючи тривалості гарячкового періоду у пацієнтів після мієлоаблативної терапії з наступною трансплантацією кісткового мозку.Застосування філграстиму як самостійно, так і після хіміотерапії мобілізує вихід гемопоетичних стовбурових клітин до периферичного кровотоку. Аутологічну або алогенну трансплантацію периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК) можна проводити після високодозового лікування цитостатиками або замість трансплантації кісткового мозку, або як доповнення до неї. Трансплантація ПСКК прискорює відновлення кровотворення, зменшуючи небезпеку геморагічних ускладнень і потребу в переливанні тромбоцитарної маси.Застосування філграстиму у реципієнтів мобілізованих алогенних ПСКК призводить до швидшої нормалізації гематологічних показників порівняно з трансплантацією алогенного кісткового мозку. Відновлюється нормальна кількість тромбоцитів та усувається необхідність контролю тромбоцитопенії.Призначення здоровим донорам філграстиму по 10 мкг/кг маси тіла/добу підшкірно щоденно протягом 4–5 днів звичайно дозволяє при проведенні двох лейкаферезів одержати кількість ПСКК, яка дорівнює або перевищує 4х106 CD34+-клітин/кг маси тіла реципієнта.У дітей та дорослих з тяжкою хронічною нейтропенією (уродженою, періодичною або ідіопатичною) філграстим стабільно збільшує кількість нейтрофілів у периферичній крові, зменшує частоту інфекцій і пов’язаних з ними ускладнень.Призначення філграстиму пацієнтам з ВІЛ-інфекцією дозволяє підтримувати нормальний рівень нейтрофілів, що сприяє планомірному проведенню противірусної та/або мієлосупресивної терапії. Не відмічено ознак збільшення реплікації ВІЛ при лікуванні філграстимом.Як і інші гемопоетичні фактори росту, філграстим стимулює in vitro проліферацію ендотеліальних клітин людини.Фармакокінетика. Як при підшкірному, так і при внутрішньовенному введенні препарату елімінація філграстиму відбувається за правилами кінетики 1-го порядку. Середнє значення періоду напіввиведення філграстиму з сироватки крові становить близько 3,5 години, кліренс дорівнює 0,6 мл/хв/кг. При тривалому застосуванні філграстиму (до 28 днів) після аутологічної трансплантації кісткового мозку не спостерігалося ознак кумуляції і збільшення періоду напіввиведення.При внутрішньовенному і підшкірному введенні філграстиму спостерігається позитивна лінійна залежність між дозою та концентрацією в сироватці крові. Після підшкірного введення терапевтичних доз філграстиму його концентрація в сироватці крові перевищує 10 нг/мл протягом 8 –1 6 годин. Об’єм розподілу становить близько 150 мл/кг.

Показання до застосування:

─ Скорочення тривалості нейтропенії і зменшення частоти фебрильної нейтропенії у хворих, які отримують цитотоксичну хіміотерапію з приводу злоякісних захворювань (за винятком хронічного мієлолейкозу і мієлодиспластичного синдрому).─ Скорочення тривалості нейтропенії у хворих, які отримують мієлоаблативну терапію з наступною трансплантацією кісткового мозку.─ Мобілізація периферичних стовбурових клітин крові у пацієнтів.─ Довготривала терапія для збільшення кількості нейтрофілів і зменшення частоти і тривалості інфекційних ускладнень у дітей і дорослих з тяжкою хронічною уродженою, періодичною або ідіопатичною нейтропенією (абсолютна кількість нейтрофільних гранулоцитів £0,5х109/л) та тяжкими або рецидивуючими інфекціями в анамнезі.─ Зменшення ризику бактеріальних інфекцій при стійкій нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів £1,0х109/л) у пацієнтів з розгорнутою стадією ВІЛ-інфекції у разі неефективності інших засобів контролю нейтропенії.─ Мобілізація периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК) у здорових донорів для алогенної трансплантації ПСКК.

Протипоказання:

─ Підвищена чутливість до філграстиму або інших компонентів препарату.─ Хронічний мієлолейкоз та мієлодиспластичний синдром.─ Тяжка уроджена нейтропенія (синдром Костмана) з цитогенетичними порушеннями.─ Період годування груддю.

Належні заходи безпеки при застосуванні:

Особливості застосування:

Лікування препаратом Лейкобион повинно проводитися лише спеціалістами з досвідом лікування філграстимом хворих на гематологічні захворювання і за наявності необхідного діагностичного обладнання.Процедури мобілізації та аферезу клітин повинні проводитися спеціалістами з достатнім досвідом роботи в цій галузі і можливості адекватного моніторингу клітин-попередників гемопоезу.Ріст злоякісних клітинФілграстим може спричиняти ріст мієлоїдних клітин in vitro. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися in vitro і для деяких немієлоїдних клітин.Безпека та ефективність застосування філграстиму у хворих з мієлодиспластичним синдромом і хронічним мієлолейкозом не встановлені, тому при цих захворюваннях препарат Лейкобион призначати не можна. Особлива увага повинна звертатися на диференційну діагностику між бластним кризом хронічного мієлолейкозу та гострим мієлолейкозом.Безпека та ефективність застосування філграстиму у хворих із вторинним гострим мієлолейкозом досліджені недостатньо, тому призначати їм лікарський засіб Лейкобион слід з обережністю.Не встановлені безпека та ефективність застосування філграстиму при de novo гострому мієлолейкозі у хворих молодше 55 років у разі прогностично сприятливих цитогенетичних факторів (t(8;21), t(15;17) та inv(16)).

Застосування в період вагітності або годування груддю:

Вагітність. При призначенні препарату Лейкобион вагітним слід співставити очікуваний терапевтичний ефект для матері з можливим ризиком для плоду.Годування груддю. На час лікування припиняють годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом:

Вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не вивчався.

Діти:

Безпека та ефективність застосування препарату у дітей зі злоякісними новоутвореннями не встановлені.

Спосіб застосування та дози:

Передозування:

Дію препарату Лейкобион при передозуванні не встановлено. Після відміни препарату кількість циркулюючих нейтрофілів звичайно спочатку знижується і потім повертається до норми.

Побічні дії:

В онкологічних хворих.Лікування філграстимом в рекомендованих дозах часто супроводжується болем у кістках і м’язах, який в більшості випадків усувається звичайними аналгетиками. Рідше побічні явища включають розлади сечовипускання (головним чином, слабку або помірну дизурію).За даними рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних досліджень, філграстим не збільшував частоти побічних реакцій на цитотоксичну хіміотерапію. Небажані явища, що з однаковою частотою відмічалися у хворих, які одержували філграстим/хіміотерапію та плацебо/хіміотерапію, включали нудоту, блювання, алопецію, діарею, загальну слабкість, анорексію, запалення слизових оболонок, головний біль, кашель, шкірні висипи, біль у грудині, біль у горлі, запори та неспецифічні болі (без вказання діагнозу).При лікуванні філграстимом в рекомендованих дозах спостерігалося оборотне, дозозалежне і звичайно слабке або помірне підвищення концентрацій лактатдегідрогенази, лужної фосфатази, сечової кислоти та g-глутарилтрансферази в сироватці відповідно у 50 %, 35 %, 25 % і 10 % хворих.Зрідка можливе минуще зниження артеріального тиску, яке не потребує лікування.Іноді у хворих, які одержують високодозову хіміотерапію з наступною аутологічною трансплантацією кісткового мозку, відзначалися судинні порушення, наприклад, вено-оклюзійна хвороба і порушення водного обміну. Їхній зв’язок із застосуванням філграстиму встановлено не було.В поодиноких випадках у хворих, які одержували філграстим, спостерігався шкірний васкуліт, механізм якого не з’ясовано.Відмічалися випадки синдрому Світа (гострий фебрильний нейтрофільний дерматоз). У цих випадках зв’язок із застосуванням філграстиму не відомий, оскільки значна їх частина відносилася до хворих на лейкоз, а синдром Світа спостерігається при цьому захворюванні.В окремих випадках спостерігалося загострення ревматоїдного артриту.У деяких хворих відмічено утворення інфільтратів в легенях, які призводили до розвитку легеневої недостатності або респіраторного дистрес-синдрому дорослих, що може призвести до смерті пацієнта.Описані поодинокі випадки виникнення симптомів, які вказують на реакції алергічного типу, при цьому близько половини з них були пов’язані з введенням першої дози. Таких реакцій було більше після внутрішньовенного застосування препарату. Іноді відновлення лікування супроводжувалося рецидивом симптомів.У хворих з ТХННайбільш частою побічною реакцією, яку приписують філграстиму, є біль у кістках, іноді разом із м’язовим болем.Інші побічні явища включають збільшення селезінки, яке у невеликої кількості хворих може прогресувати, а також тромбоцитопенію.Описані головний біль та діарея незабаром після початку лікування філграстимом менше, ніж у 10 % хворих, приблизно з такою ж частотою відмічені анемія та носові кровотечі після тривалого лікування.Спостерігалося минуще і клінічно безсимптомне збільшення сироваткових концентрацій сечової кислоти, лактатдегідрогенази і лужної фосфатази, а також минуще помірне зниження концентрації глюкози в крові після їди.Побічні явища, пов’язані з лікуванням філграстимом, які відмічалися менше ніж у 2 % хворих з ТХН, включали реакції в місці ін’єкції, головний біль, збільшення печінки, біль в суглобах, алопецію, остеопороз і шкірні висипи. При тривалій терапії у 2 % хворих з ТХН спостерігали шкірний васкуліт, а дуже рідко - протеїнурію та/або гематурію.Частота вищезгаданих симптомів у деяких хворих з ТХН з часом знижувалася.У ВІЛ-інфікованихКлінічними дослідженнями встановлено, що найбільш поширеною небажаною реакцією, яку можна віднести на рахунок філграстиму, є біль в кістках і м’язах, як правило, слабкий або помірний. Частота симптомів приблизно така ж, як в онкологічних хворих.Менше ніж у 3 % пацієнтів, які лікуються філграстимом, відмічається невелике або середнє збільшення селезінки із сприятливим клінічним перебігом; гіперспленізма, як і спленектомії, не було ні у кого з хворих. Оскільки при ВІЛ-інфекції та СНІДі селезінка звичайно буває збільшена, зв’язок цього явища з прийомом філграстиму лишається нез’ясованим.У здорових донорів при мобілізації периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК)У здорових донорів ПСКК небажані реакції на філграстим найчастіше виявлялися слабким або помірно вираженим болем у кістках і м’язах. У 41 % донорів спостерігався лейкоцитоз (більше 50х109/л), а у 35 % — після введення філграстиму та проведення лейкаферезу виявлялася минуща тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів менше 100х109/л).В окремих здорових донорів спостерігалося клінічно безсимптомне збільшення концентрацій лужної фосфатази, лактатдегідрогенази, аспартат-амінотрансферази та сечової кислоти.В окремих випадках виявлялися симптоми загострення артриту, головний біль, дуже рідко - тяжкі алергічні реакції.В поодиноких випадках у здорових донорів ПСКК, які одержували гранулоцитарний колонієстимулювальний фактор, відбувався розрив селезінки.

Термін придатності:

1 рік.

Умови зберігання:

В оригінальній упаковці, у холодильнику при температурі від 2 0С до 8 0С.

Форма випуску / упаковка:

По 1,0 мл (30 000 000 міжнародних одиниць біологічної активності) та по 1,6 мл (48 000 000 міжнародних одиниць біологічної активності) у скляних флаконах місткістю 5 мл, які герметично закупорені пробкою гумовою і обтиснуті ковпачком алюмінієвим. По 1 флакону разом з інструкцією для медичного застосування поміщають у пачку для лікарських засобів.

Категорія відпуску:

Без рецепта.

Додатково:

Дозування:

Нейтрогран розчин д/ін., 30 000 000 од по 1 мл у флак. №1

Реєстрація:

№ UA/9354/01/01 від 02.02.2009. Наказ № 110 від 12.02.2013