Метадол - инструкция по применению, цена на Метадол и аналоги - Рецепт

О препарате

Метадол - синтетичний опіатний аналгетик, дія якого багато в чому подібна до дії морфіну. Метадон діє головним чином на центральну нервову систему та органи, що містять гладком’язову мускулатуру.

Показания и дозировка

Показання препарату Метадол:

• Для детоксикації при лікуванні опіатної залежності (героїнова залежність та від інших морфіноподібних наркотиків), а також для підтримуючого лікування хворих на опіатну наркоманію;
• больовий синдром (від помірного до сильного, який не купірується ненаркотичними аналгетиками).

Метадол застосовують перорально.

Хворим, які приймають Метадол, необхідно знаходитися під ретельним спостереженням і одержувати належну психологічну і соціальну підтримку.

Перед застосуванням розчин Метадолу розводять у 100 мл рідини, яка виключає його ін’єкційне застосування, наприклад яблучний, виноградний, апельсиновий, мандарино-грейпфрутовий сік, лимонад.

Детоксикація

Детоксикацію із застосуванням Метадолу проводять з поступовим зменшенням дози не більше 180 днів.

При застосуванні Метадолу з метою купірування виражених ознак синдрому відміни рекомендовані схеми прийому можуть варіювати залежно від клінічного стану хворого. Для послаблення симптомів відміни достатньою буде разова доза від 20 до 30 мг метадону. Початкова доза не має перевищувати 30 мг. Якщо у той же день необхідно провести корекцію дози, пацієнтові слід зачекати 2-4 години до наступного підвищення, коли буде досягнутий піковий рівень. Якщо симптоми відміни не купіруються або з`явилися знову, можна прийняти додатково від 5 до 10 мг метадону.

Загальна добова доза метадону у перший день лікування, як правило, не перевищує 40 мг. Корекцію дози у перший тиждень лікування слід проводити з огляду на результати контролю симптомів відміни у піку активності засобу (тобто на 2-4 годину після застосування).

Для дорослих доза 40 мг на добу (за 1 прийом або розділена на кілька прийомів), як правило, є адекватною стабілізуючою дозою. Стабілізація може тривати 2-3 дні, після чого дозу метадону поступово знижують. На скільки зменшити дозу метадону, вирішує лікар індивідуально для кожного хворого. Залежно від реакції хворого дозу слід знижувати з інтервалом в один чи два дні. У будь-якому випадку доза завжди має бути достатньою для того, щоб симптоми відміни не перевищували прийнятного рівня. У госпіталізованих хворих зниження дози на 20 % на добу добре переноситься і викликає незначний дискомфорт. Хворим, які лікуються амбулаторно, дозу можна знижувати повільніше.

Якщо Метадол застосовують для лікування залежності від героїну більше 180 днів, таке лікування є підтримуючою терапією, незважаючи на те, що кінцевою метою лікування є повне виліковування від наркотичної залежності.

Підтримуюча терапія

Підтримуюча терапія спрямована на зняття пригнічення дихання або інших ефектів гострої інтоксикації. Початкова доза підбирається індивідуально залежно від ступеня толерантності хворого до опіатів.

При проведенні підтримуючого лікування препарат слід титрувати до дози, при якій опіоїдні симптоми не проявляються протягом 24 годин, знижується потреба у наркотику, блокуються або послаблюються ейфоричні ефекти опіоїдів за умови самовведення, а також коли пацієнт нечутливий до седативної дії метадону.

Якщо дорослий хворий застосовував значні дози героїну аж до дня потрапляння у лікувальний заклад, початкова доза може становити 20 мг та через 4 або 8 годин ще 20 мг або 40 мг метадону одноразово. Якщо ж до початку лікування ступінь толерантності до опіатів невеликий, початкова доза може бути наполовину менша. При виникненні будь-яких сумнівів початкову дозу краще зменшити. Хворий має знаходитися під спостереженням, і з появою симптомів абстиненції хворому можна дати ще 10 мг препарату. Згодом дозу слід підбирати індивідуально у межах до 80 мг/добу з урахуванням переносимості та потреби. У більшості випадків для дорослих достатньою є доза нижче 80 мг/добу.

Максимальна добова доза для дорослих становить 120 мг/добу.

Для вагітних жінок з опіатною залежністю підтримуючі дози мають бути щонайнижчими, вони запобігають розвитку синдрому відміни (зазвичай нижче 80 мг/добу). На пізніших термінах може знадобитися підвищення дози на 10-20 мг або дозу поділяють на 2 прийоми.

Для відміни під медичним наглядом після періоду підтримуючого лікування

Існують суттєві відмінності у схемі зменшення дози метадону у пацієнтів, які обрали відміну лікування метадоном під медичним наглядом. Загалом підтверджено, що знижувати дозу слід менш ніж на 10 % від встановленої переносимої або підтримуючої дози і знижувати дозу потрібно через 10-14 днів. Пацієнта необхідно проінформувати про високий ризик проявів наркозалежності при припиненні підтримуючого лікування метадоном.

Больовий синдром

Дозу Метадолу необхідно ретельно підбирати залежно від вираженості больових відчуттів та реакції хворого на препарат. Розпочинати лікування і титрування дози метадону найбезпечніше з малої початкової дози з поступовою корекцією дози.

Як правило, для зняття сильного болю метадон не слід застосовувати хворим, які не приймали інших опіатних препаратів.

Зазвичай дорослим призначать препарат перорально у дозі 2,5-10 мг через кожні 4 години протягом перших 3-5 днів, доза повільно титрується до досягнення відповідного ефекту, далі застосовують фіксовану дозу препарату кожні 8-12 годин залежно від стану хворого та його відповіді на лікування.

Хворим літнього віку препарат слід застосовувати 1 раз на добу.

Передозировка

Передозування препаратом Метадол:

Ознаки і симптоми передозування. При значному передозуванні Метадолу відбувається пригнічення дихання (зниження частоти дихання і/чи зменшення дихального об’єму, дихання Чейн-Стокса, ціаноз), розвивається ступорозний або коматозний стан, зіниці звужуються, розвивається м’язова слабкість, шкіра стає холодною і липкою, іноді розвивається брадикардія і артеріальна гіпотензія.

Терапія у випадку передозування. Особливу увагу варто приділити відновленню адекватного дихання, при необхідності застосовують кероване дихання. У випадку передозування в осіб, які не мають толерантності до препарату, можна застосовувати ефективні антагоністи для протидії потенційно летальному пригніченню дихального центру.

Варто мати на увазі, що Метадол є препаратом тривалої дії (36-48 годин), у той час як його антагоністи діють лише протягом 1-3 годин!

Таким чином, необхідне ретельне спостереження за пацієнтом. У разі необхідності застосування антагоністів варто повторити. Якщо лікар упевнений, що пригнічення дихання справді є наслідком тільки передозування Метадолу, застосування стимуляторів дихання не показано.

Не слід застосовувати антагоністи опіатів під час відсутності клінічно значущого пригнічення дихання і серцевої діяльності. У разі наявності фізичної залежності від опіатів застосування антагоністів опіатів може сприяти розвитку гострого синдрому відміни. Вираженість синдрому залежить від ступеня фізичної залежності і дози застосовуваного антагоніста. У випадку вираженого пригнічення дихання у фізично залежних хворих застосування таких антагоністів варто проводити вкрай обережно, причому при титруванні використовуються дози антагоніста менші, ніж зазвичай (10-20 % від рекомендованої дози).

При ознаках інтоксикації можна застосовувати внутрішньовенні ін'єкції налоксону або налмефену. Оскільки час напівжиття налоксону в організмі менший, ніж у метадону, може знадобитися кілька ін'єкцій налоксону, поки стан хворого не стабілізується. Можуть використовуватися також внутрішньовенні інфузії налоксону.

Кисень, інфузійне введення розчинів, судинозвужувальні препарати та інші засоби терапії можна застосовувати за показниками.

Увага. Застосування антагоністів опіатів у звичних дозах особам з фізичною залежністю від опіатів може спровокувати гострий синдром відміни. Без особливої необхідності варто уникати застосування антагоністів опіатів у фізично залежних осіб.

Побочные эффекты

Побічні дії препарату Методол:

Відміна героїну. У початковій стадії підтримуючої терапії із застосуванням Метадолу хворі перестають одержувати героїн, у результаті чого виникають типові ознаки синдрому відміни. Їх варто диференціювати від побічних ефектів, пов'язаних із застосуванням Метадолу. Найбільш характерні такі ознаки синдрому відміни (як у героїну, так і інших опіатів): підвищене сльозовиділення, ринорея, чхання, позіхання, посилене потовиділення, підвищення температури, «гусяча» шкіра, відчуття жару та холоду, що змінюють один одного, занепокоєння, дратівливість, слабкість, депресія, розширення зіниць, тремор, тахікардія, шлункові коліки, болючі відчуття у тілі, мимовільні посмикування, анорексія, нудота, діарея, спазми кишечнику, зменшення маси тіла.

Початкова доза. Необхідно приділити особливу увагу індивідуальному підбору початкової дози. Занадто високі дози у початковому періоді можуть спричиняти побічні явища.

Основна небезпека при застосуванні Метадолу полягає у пригніченні дихання та артеріальній гіпотензії. При застосуванні Метадолу може відбуватися зупинка серця, зупинка дихання, шок. Зареєстровано летальні наслідки.

Найчастіше спостерігаються такі побічні реакції: запаморочення, седативний ефект, нудота, блювання, посилене потовиділення. У таких випадках можливе зниження дози Метадолу.

Інші побічні реакції, що реєструються при застосуванні Метадолу:

загальні реакції: астенія, слабкість, набряклість, головний біль, припливи, розвиток толерантності;

з боку серцево-судинної системи: аритмія, брадикардія, екстрасистолія, тахікардія, мерехтіння і тріпотіння шлуночків, фібриляція шлуночків, подовження інтервалу QT, кардіоміопатія, серцева недостатність, артеріальна гіпотензія, флебіт, синкопе, інверсія зубця Т;

з боку системи травлення: біль у животі, анорексія, спазми жовчних шляхів, запор, сухість у роті, глосит;

з боку нервової системи: збудженість, сплутаність свідомості, судомні напади, порушення орієнтування, дисфорія, ейфорія, безсоння, зорові порушення, галюцинації;

з боку крові: в опіатних наркоманів із хронічним гепатитом описана тимчасова тромбоцитопенія;

метаболізм: гіпокаліємія, гіпомагніємія, втрата або збільшення маси тіла;

з боку системи дихання: набряк легень, погіршення перебігу бронхіальної астми;

з боку шкіри: кропив’янка, висипи на шкірі, зрідка – геморагічна кропив`янка;

з боку сечостатевої системи: антидіуретичний ефект, аменорея, затримка сечі, зниження лібідо і потенції.

Застосування особам з порушенням функції печінки: при тривалій підтримуючій метадоновій терапії відзначається поступове ослаблення побічних явищ протягом кількох тижнів, хоча при цьому залишаються такі побічні явища як підвищене потовиділення та запор.

Метадол є агоністом -рецепторів опіатів. Тому при застосуванні препарату може розвинутися залежність такого ж типу, як і при застосуванні морфіну.

Противопоказания

Протипоказання препарату Метадол:

Підвищена чутливість до метадону гідрохлориду або до будь-якого іншого інгредієнта препарату. Будь-які стани, при яких узагалі протипоказані опіати, наприклад пригнічення дихання (при відсутності необхідного реанімаційного устаткування), хворим на гостру бронхіальну астму або з гіперкапнією (при накопиченні в крові надлишку СО₂).

Діарея, асоційована з псевдомембранним колітом, спричиненим цефалоспоринами, лінкоміцином, кліндаміцином, пеніцилінами; а також хворим, у яких діарея розвилася внаслідок отруєння, поки токсичні речовини не будуть виведені з травного тракту. Наявність або підозра на кишкову непрохідність.

Метадол протипоказаний для лікування наркоманів, у яких є залежність від слабких опіатів (петидин, кодеїн).

Не слід застосовувати хворим з підвищеним внутрішньочерепним тиском, травмами голови; при одночасному застосуванні з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після їх відміни.

Взаимодействие с другими лекарствами и алкоголем

Взаємодія препарату Методол з іншими лікарськими засобами 

Антагоністи опіатів, змішані агоністи/антагоністи, часткові агоністи. Хворі з героїновою наркоманією або хворі, які одержують підтримуючу метадонову терапію, можуть відчути появу синдрому відміни при прийомі антагоністів опіатів або препаратів, що відносяться до змішаних агоністів/антагоністів.

Антагоністи Н₂-рецепторів гістаміну, такі як циметидин, можуть знижувати рівень білка, що зв’язується з метадоном, унаслідок чого підвищується рівень опіатів в крові.

Протиретровірусні препарати. Невірапін може знижувати концентрацію Метадолу за рахунок підвищення метаболізму останнього у печінці. При одночасному застосуванні Метадолу і невірапіну описаний розвиток синдрому відміни. Якщо невірапін призначений хворим, які одержують Метадол, необхідне ретельне спостереження для виявлення синдрому відміни і при необхідності слід відкоригувати дозу Метадолу.

Одночасне застосування ефавіренцу і Метадолу у ВІЛ-інфікованих хворих призводить до зниження концентрації Метадолу у плазмі крові і появі ознак синдрому відміни. Може знадобитися підвищення дози Метадолу.

При застосуванні ритонавіру і ритонавіру/лопінавіру одночасно з Метадолом відзначається зниження концентрації Метадолу у плазмі крові. Синдром відміни, однак, при цьому спостерігається не завжди. Проте застосування цих препаратів у поєднанні з Метадолом вимагає обережності.

Застосування Метадолу призводить до збільшення площі під кривою «концентрація-час» для зидовудину, що може призводити до токсичних ефектів.

Застосування Метадолу призведе до зменшення площі під кривою «концентрація-час» для диданозину і ставудину, для диданозину цей ефект більш виражений. При цьому розподіл Метадолу істотно не змінюється.

Препарати, що індукують метаболізуючі ферменти системи цитохрому Р450. Застосування рифампіну хворим, які досягли стабілізації при підтримуючій терапії Метадолом, призводить до значного зниження вмісту Метадолу у сироватці крові з появою ознак синдрому відміни.

Прийом фенітоїну (250 мг 2 рази на добу у перший день, а потім 300 мг 1 раз на добу протягом 3-4 днів) хворим, яким проводилась метадонова терапія, призводить до зниження концентрації Метадолу і розвитку синдрому відміни. Ці явища минають після відміни фенітоїну. Параметри фармакокінетики Метадолу після відміни фенітоїну практично цілком повертаються до початкового рівня.

Застосування Метадолу у поєднанні з іншими індукторами ізозиму ЗА4 цитохрому Р450 може призвести до розвитку синдрому відміни.

Звіробій, фенобарбітал, карбамазепін – призначення метадону разом з іншими індукторами CYP3A4 може призводити до появи симптомів відміни.

Інгібітори цитохрому Р450. Застосування препаратів, що інгібують активність ізозиму ЗА4 цитохрому Р450, може призвести до зниження кліренсу Метадолу. У результаті відзначається пролонгування ефектів опіатів. При призначенні препаратів, що є інгібіторами ізозиму, таких як протигрибкові агенти, що відносяться до азолів (кетоконазол), макролідних антибіотиків (еритроміцин), може виникнути необхідність у корекції дози Метадолу. Застосування деяких селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (сертралін, флувоксамін) разом з Метадолом може призвести до підвищення вмісту Метадолу у плазмі крові і до появи токсичних явищ.

Повторне пероральне застосування вориконазолу призводить до підвищення максимальної концентрації у плазмі крові і площі під кривою «концентрація-час» для фармакологічно активного енантіомера Метадолу (R-метадон) у хворих, які одержують підтримуючі дози Метадолу (30-100 мг 1 раз на добу). Підвищення концентрації Метадолу у плазмі крові може призводити до розвитку токсичних явищ, пов'язаних зі збільшенням тривалості інтервалу QT. Може знадобитися і зниження дози Метадолу.

Інші препарати. Застосування меперидину у терапевтичних дозах хворим, які приймають інгібітори моноамінооксидази, може призводити до тяжких побічних реакцій. Хоча для Метадолу такі реакції не були описані, при необхідності застосування Метадолу хворим, які приймають інгібітори моноамінооксидази, необхідно зробити пробу на чутливість, при якій протягом кількох годин хворим дають малі дози препарату, поступово їх підвищуючи та реєструючи при цьому стан хворого.

Інгібітори протеаз. Застосування Метадолу разом з агенеразою призводить до зниження максимальної концентрації у плазмі крові і площі під кривою «концентрація-час» для R-метадону, відповідно на 25 % і 13 %. При одночасному застосуванні Метадолу та агенерази необхідне ретельне спостереження за хворими для того, щоб не допустити зниження фактичної дози для Метадолу, особливо якщо при цьому ще застосовують і ритонавір. Застосування Метадолу та агенерази призводить до зниження показників площі під кривою «концентрація-час», С_max і С_min для агенерази на 30 %, 27 % і 25 % відповідно.

При одночасному застосуванні вірацепту з Метадолом відзначені зміни вмісту Метадолу у плазмі крові. Може знадобитися підвищення дози Метадолу.

Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази. При одночасному застосуванні Метадолу з рескриптором може знадобитися зниження дози Метадолу.

При одночасному застосуванні з Метадолом підвищується вміст дезипраміну у плазмі крові.

Потенційно аритмогенні агенти. Особливу обережність варто виявляти при застосуванні агентів, що можуть збільшувати тривалість інтервалу QT, при сумісному застосуванні їх з Метадолом. Такими агентами можуть бути протиаритмічні препарати класів I і III, деякі нейролептики і трициклічні антидепресанти, блокатори кальцієвих каналів. Обережність варто виявляти також при сумісному з Метадолом застосуванні препаратів, що порушують електролітний баланс, що також може сприяти подовженню інтервалу QT (гіпомагніємія, гіпокаліємія). До таких агентів відносяться діуретики, проносні та зрідка мінералокортикоїди.

Взаємодія з іншими агентами, що пригнічують діяльність ЦНС. Метадол варто застосовувати з обережністю хворим, яким призначені одночасно інші наркотичні аналгетики, засоби загальної анестезії, фенотіазини, інші транквілізатори, седативні і снодійні препарати, трициклічні антидепресанти та інші препарати, які пригнічують діяльність ЦНС, включаючи алкоголь, тому що таке сполучення може призвести до пригнічення дихання, артеріальної гіпотензії, глибокого седативного ефекту і навіть коми.

Состав и свойства

діюча речовина: метадон; 1 мл розчину містить метадону гідрохлориду 1 мг;

допоміжні речовини: метилпарабен (Е 218), поліетиленгліколь, гліцерин, натрію бензоат (Е 211), натрію цикламат, глюкоза моногідрат, вода очищена, кислота лимонна безводна.

Форма выпуска: Розчин оральний.

Фармакологическое действие: 

Фармакодинамика.

Метадон – синтетичний опіатний аналгетик, дія якого багато в чому подібна до дії морфіну. Метадон діє головним чином на центральну нервову систему та органи, що містять гладком’язову мускулатуру.

Метадон має аналгезуючу та седативну дію, а також виявляє детоксикуючий або підтримуючий ефект при опіатній залежності. Абстинентний синдром у випадку метадону якісно аналогічний, як і морфін, хоча він розвивається повільніше і симптоми його менш виражені.

Фактично ефекти від застосування метадону такі самі, як і від інших опіатів.

Ознаки аналгезії проявляються через 30-60 хвилин після прийому.

Метадон є препаратом дуже тривалої дії (36-48 годин).

Фармакокінетика.

При пероральному застосуванні метадон добре абсорбується з травної системи, біодоступність становить 80-95 %. У плазмі крові виявляється вже через 30 хвилин після прийому.

Максимальна концентрація досягається через 4 години.

Період напіввиведення складає 24-36 годин (індивідуальні коливання можуть складати від 10 до 80 годин), що дозволяє застосовувати препарат 1 раз на добу.

Через значне індивідуальне варіювання показників часу напіввиведення рівноважна концентрація метадону може досягатися через 2-9 днів.

Біотрансформується у печінці за участю CYP3A4, виводиться з організму у формі метаболітів із сечею та калом.

Условия хранения: 

Зберігати Методол слід при температурі 15-30 °С у захищеному від світла місці у щільно закритому флаконі. Не допускати заморожування.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Розведений розчин зберігати у холодильнику про 2-8 °С не більше 7 днів для яблучного соку, не більше 14 днів для виноградного, апельсинового, мандарино-грейпфрутового соку або для лимонаду.

Общая информация

• Форма продажи:

  по рецепту
• Действующее в-о:

  Метадон
• Производитель:

  Фармасайнс Инк., Канада