ЛЕВОКСИМЕД розчин для інфузій (LEVOXIMED solution for infusion)

Левоксимед для в/в введення призначають при лікуванні бактеріальних запальних процесів у дорослих, спричинених бактеріями, чутливими до левофлоксацину: негоспітальна пневмонія; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрити); інфекції шкіри та м’яких тканин; хронічний бактеріальний простатит.

Левоксимед для в/в введення слід застосовувати негайно (протягом 3 год) після перфорації гумової пробки. Захист від світла при інфузії не потрібний.

З урахуванням біологічної еквівалентності пероральної та парентеральної форм можливе однакове дозування.

Дозування залежить від виду та тяжкості інфекції.

Для лікування дорослих з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить >50 мл/хв, зазвичай рекомендують наступні дози препарату:

*Відповідно до клінічного стану пацієнта через кілька днів (як правило 2–4 дні) можливим є перехід від початкового в/в введення до перорального прийому з тим самим дозуванням.

Оскільки левофлоксацин виводиться переважно через нирки, для хворих із послабленою функцією нирок дозу слід знизити.

Дозування для дорослих пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить <50 мл/хв:

¹Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці.

Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози.

Р-н для в/в введення Левоксимед вводиться повільно, в/в, шляхом крапельної інфузії. Тривалість введення одного флакона Левоксимед (100 мл розчину для в/в введення з 500 мг левофлоксацину) має становити не менше 60 хв.

Відповідно до стану пацієнта через кілька днів можливим є перехід з в/в введення на пероральний прийом з таким самим дозуванням.

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, рекомендується продовжувати лікування препаратом Левоксимед принаймні протягом 48–72 год після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

підвищена чутливість до левофлоксацину або інших хінолонів, епілепсія, побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів.

інфекції та інвазії: мікози (та проліферація інших резистентних мікроорганізмів).

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія.

З боку імунної системи: анафілактичний шок (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після прийому першої дози, підвищена чутливість (гіперчутливість) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

З боку метаболізму та харчування: анорексія, гіпоглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

З боку психіки: безсоння, рідко — неврози, психотичні розлади, депресія, сплутаність свідомості, тривожність, ажитація, занепокоєність, дуже рідко — психотичні реакції з самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), галюцинації.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, сонливість, конвульсії, тремор, парестезія, сенсорна або сенсомоторна периферична нейропатія, дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку), включаючи агевзію (втрата смаку), паросмія (порушення нюху), включаючи аносмію (відсутність нюху).

З боку органа зору: зорові порушення.

З боку органа слуху та вушного лабіринту: вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, артеріальна гіпотензія, подовження інтервалу Q–T на ЕКГ (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ПЕРЕДОЗУВАННЯ).

З боку дихальної системи: бронхоспазми, диспное, алергічний пневмоніт.

З боку травного тракту: діарея, нудота, блювання, біль у животі, диспепсія, здуття живота, запори, діарея геморагічна, що у дуже рідкісних випадках може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників печінкових ензимів (АлАТ/АсАТ, лужної фосфатази, ГГТП), підвищення білірубіну крові, гепатит, повідомлялося про випадки жовтяниці та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності, при прийомі левофлоксацину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

З боку шкіри та підшкірних тканин: висипи, свербіж, уртикарія, ангіоневротичний набряк, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса — Джонсона, ексудативна мультиформна еритема, гіпергідроз, можуть виникати шкірно-слизові реакції навіть після прийому першої дози.

З боку кістково-м’язової системи: ураження сухожиль (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), у тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад ахіллового сухожилля), артралгія, міалгія, розрив сухожилля (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Ця небажана побічна дія може розвинутися протягом 48 год від початку лікування та уразити ахіллове сухожилля обох ніг. Можлива м’язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію gravis, ураження м’язів (рабдоміоліз).

З боку сечовидільної системи: підвищені показники креатиніну в плазмі крові, дуже рідко — гостра ниркова недостатність (наприклад внаслідок інтерстиціального нефриту).

Загальні розлади та стани у місці введення засобу: астенія, пірексія, біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).

Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолону, наступні:

• екстрапірамідні симптоми та інші порушення координації рухів,

• гіперсенситивний васкуліт,

• напади порфирії у пацієнтів з наявністю цієї патології.

при дуже тяжкому перебігу запалення легень, спричиненого пневмококами, препарат Левоксимед може не зумовити оптимального терапевтичного ефекту.

Госпітальні інфекції, викликані P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.

Тривалість введення. Рекомендована тривалість введення становить щонайменше 60 хв для 500 мг р-ну для інфузій препарату Левоксимед. Щодо офлоксацину відомо, що під час інфузії можуть відзначатися тахікардія та тимчасове підвищення АТ. У рідкісних випадках можуть спостерігатися як наслідок різке зниження АТ, циркуляторний колапс. Якщо під час введення левофлоксацину (L-ізомеру офлоксацину) відмічають виражене зниження АТ, введення слід негайно припинити.

Тендиніт та розриви сухожиль. Рідко можуть траплятися випадки тендиніту. Найчастіше це стосується ахіллова сухожилля та може призвести до розриву сухожилля. Ризик тендиніту та розриву сухожилля підвищується у пацієнтів літнього віку та хворих, які приймають ГКС. Тому необхідним є ретельне спостереження таких пацієнтів, якщо їм призначають препарат Левоксимед. Пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем, якщо вони відмічають появу симптомів тендиніту. При підозрі на тендиніт терапію препаратом Левоксимед слід негайно припинити та розпочати належне лікування (наприклад забезпечивши іммобілізацію сухожилля).

Захворювання, спричинені Clostridium difficile. Діарея, особливо у тяжких випадках, персистуюча та/чи геморагічна, під час чи після лікування препаратом Левоксимед, може бути симптомами хвороби, викликаної Clostridium difficile, найтяжчою формою якої є псевдомембранозний коліт. Якщо виникає підозра на псевдомембранозний коліт, слід негайно припинити інфузію препарату Левоксимед і пацієнтів слід без затримки лікувати підтримувальними засобами ± специфічна терапія (наприклад пероральний прийом ванкоміцину). Засоби, що пригнічують моторику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації.

Пацієнти, схильні до судом. Р-н для інфузій Левоксимед протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі, та, як у випадку з іншими хінолонами, його слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, наприклад з попередніми ураженнями ЦНС, при одночасній терапії фенбуфеном та подібними до нього НПЗП або препаратами, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), такими як теофілін (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). У разі появи конвульсій лікування левофлоксацином слід припинити.

Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Пацієнти з латентними або наявними порушеннями активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолонів, таким чином, левофлоксацин у них слід застосовувати з обережністю.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Оскільки левофлоксацин виводиться переважно через нирки, потрібна корекція дози для хворих із зниженою функцією нирок (нирковою недостатністю) (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

Реакції підвищеної чутливості (гіперчутливості). Левофлоксацин може час від часу викликати серйозні потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (наприклад ангіоневротичний набряк аж до анафілактичного шоку), після застосування початкової дози (див. ПОБІЧНА ДІЯ). У цьому разі пацієнтам слід припинити лікування негайно та звернутися до лікаря.

Гіпоглікемія. Як у випадку з усіма хінолонами, повідомлялося про випадки гіпоглікемії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримували супутню терапію гіпоглікемічними засобами перорально (наприклад глібенкламідом) або інсуліном. Рекомендується ретельний нагляд за рівнем глюкози в крові хворих на цукровий діабет (див. ПОБІЧНА ДІЯ).

Профілактика фотосенсибілізації. Хоча фотосенсибілізація виникає вкрай рідко при прийомі левофлоксацину, з метою її уникнення пацієнтам не рекомендується без особливої потреби піддаватися дії сильних сонячних променів або штучного УФ-випромінювання (наприклад лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій).

Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну К. Унаслідок можливого підвищення показників коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізоване відношення) та/або кровотечі у пацієнтів, які приймали Левоксимед у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад варфарином), коагуляційні тести слід контролювати, якщо ці лікарські засоби застосовують одночасно (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Психотичні реакції. Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які приймають хінолони, включаючи левофлоксацин. У дуже рідкісних випадках вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді лише після прийому єдиної дози левофлоксацину (див. ПОБІЧНА ДІЯ). У разі, якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вжити відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Подовження інтервалу Q–T. Слід з обережністю ставитися до застосування фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику для подовження інтервалу Q–T, такими як:

• вроджений синдром подовження інтервалу Q–T;
• супутнє застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал Q–T (наприклад протиаритмічні засоби класу IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди);
• нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад гіпокаліємія, гіпомагніємія);
• пацієнти літнього віку;
• хвороба серця (наприклад серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія) (див. ЗАСТОСУВАННЯ, ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ, ПОБІЧНА ДІЯ, ПЕРЕДОЗУВАННЯ).

Периферична нейропатія. Повідомлялося про сенсорну або сенсомоторну периферичну нейропатію у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин, яка може швидко наставати. Прийом левофлоксацину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, щоб попередити виникнення незворотного стану.

Опіати. У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибнопозитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на опіати за допомогою більш специфічних методів.

Гепатобіліарні порушення. Повідомляли про випадки некротичного гепатиту, аж до печінкової недостатності, що загрожує життю, при прийомі левофлоксацину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, сепсисом (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж чи біль у ділянці живота.

Застосування у період вагітності та годування груддю. Через відсутність досліджень та можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, Левоксимед протипоказано призначати вагітним та жінкам, які годують груддю. Якщо під час лікування препаратом Левоксимед діагностується вагітність, про це слід повідомити лікаря.

Діти. Застосування препарату Левоксимед протипоказано дітям віком до 18 років, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Пацієнтам, які керують транспортними засобами і працюють з машинами та механізмами, слід враховувати можливі небажані дії щодо нервової системи (запаморочення, закляклість, сонливість, сплутаність свідомості, розлади зору та слуху, порушення процесів руху, зокрема під час ходьби).

вплив інших лікарських засобів на препарат Левоксимед.

Теофілін, фенбуфен або подібні НПЗП. Не виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порогу при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, НПЗП та іншими агентами, що знижують судомний поріг.

Пробенецид та циметидин. Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується за наявності циметидину на 24% та пробенециду на 34%. Це тому, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак при дозах, випробуваних у дослідженні, не є вірогідним, щоб статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значимість. Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування левофлоксацину з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Інша інформація. Не виявлено клінічно значущого впливу на фармакокінетику левофлоксацину при його прийомі разом з наступними лікарськими засобами: карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином.

Вплив препарату Левоксимед на інші лікарські засоби

Циклоспорин. T_½ циклоспорину збільшується на 33% при одночасному застосуванні з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К. При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад варфарином) повідомлялося про підвищення коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізоване відношення) та/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, пацієнтам, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Лікарські засоби, що подовжують інтервал Q–T. Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал Q–T (наприклад протиаритмічні засоби класу IA та III, трициклічні антидепресанти та макроліди) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Несумісність. Р-н для інфузій Левоксимед 5 мг/мл не слід змішувати з гепарином або лужними розчинами (наприклад гідрокарбонатом натрію), з іншими лікарськими засобами, крім лікарських засобів, вказаних у розділі ЗАСТОСУВАННЯ.

Змішування з іншими р-нами для інфузій. Р-н для інфузій Левоксимед 5 мг/мл сумісний з наступними р-нами для інфузій: 0,9% р-н хлориду натрію, 5% р-н моногідрату глюкози, 2,5% декстроза у р-ні Рінгера, багатокомпонентні р-ни для парентерального харчування (амінокислоти, вуглеводи, електроліти).

найважливіші передбачувані симптоми передозування препаратом Левоксимед стосуються ЦНС (запаморочення, порушення свідомості та судомні напади). При застосуванні доз, вищих за терапевтичні, спостерігається подовження інтервалу Q–T. У разі передозування необхідно проводити ретельне спостереження пацієнта, включаючи ЕКГ.

Лікування симптоматичне. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.

при температурі не вище 25 °С.