ЛЕВОКСИМЕД краплі очні (LEVOXIMED eye drops)

фармакодинаміка. Левофлоксацин є L-ізомером рацемічної лікарської речовини офлоксацину. Протибактеріальну дію чинить переважно L-ізомер офлоксацину.

Левофлоксацин, антибактеріальний засіб групи фторхінолонів, пригнічує активність топоізомераз II типу: ДНК-гіраз та топоізомераз IV бактерій. Дія левофлоксацину щодо грамнегативних бактерій спрямована переважно на ДНК-гіразу, а щодо грампозитивних бактерій — на топоізомеразу IV.

Механізм виникнення резистентності. Існують 2 основні механізми виникнення резистентності бактерій до левофлоксацину: зниження концентрації препарату всередині бактеріальної клітини або зміни в наборі ферментів, проти яких спрямована дія препарату. Такі зміни виникають внаслідок мутацій в хромосомальних генах, які кодують ДНК-гіразу (gyrA та gyrB) і топоізомеразу IV (parC та parE; grlA та grlB у Staphylococcus aureus). Причинами виникнення резистентності через зниження концентрації препарату всередині бактеріальної клітини є зміни в зовнішній мембрані (OmpF), що зменшує можливість проникнення фторхінолонів всередину грамнегативних бактерій, або насоси, які сприяють відтоку речовин. Резистентність через відтік речовин описана у пневмококів (PmrA), стафілококів (NorA), анаеробних та грамнегативних бактерій. Повідомляється про резистентність до хінолонів через плазму (яка визначається геном qnr) у Klebsiella pneumoniae та E. coli.

Перехресна резистентність. Можливе виникнення перехресної резистентності між фторхінолонами. Одинична мутація не призводить до клінічної резистентності, але множинні мутації зазвичай спричиняють клінічну резистентність до всіх лікарських засобів класу фторхінолонів. Зміни в зовнішній мембрані та системі відтоку речовин можуть мати широку специфічність до субстратів та бути спрямованими проти кількох класів антибактеріальних засобів і призвести до виникнення множинної резистентності.

Контрольні точки. Контрольні точки мінімальної пригнічувальної концентрації, які відділяють чутливі організми та організми з проміжною чутливістю від резистентних, мають такі значення: Pseudomonas spp., Staphylococcus spp., Streptococcus A,B,C,G: чутливі ≤1 мг/л, резистентні >2 мг/л; Streptococcus pneumoniae: чутливі ≤2 мг/л, резистентні >2 мг/л; Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis: чутливі ≤1 мг/л, резистентні >1 мг/л. Решта патогенних мікроорганізмів: чутливі ≤1 мг/л, резистентні >2 мг/л.

Спектр антибактеріальної дії. Поширеність набутої резистентності в окремих видів може варіювати в різних географічних точках та в часі, тому бажано мати місцеву інформацію щодо резистентності, особливо під час лікування тяжких інфекцій. Отже, наведена інформація може слугувати лише приблизною настановою щодо можливої чутливості мікроорганізмів до левофлоксацину. Якщо поширеність резистентності на місці є такою, що застосування препарату проти принаймні деяких видів інфекції вважається сумнівним, у разі необхідності слід звернутися до фахівця.

У наведеній нижче таблиці подані види бактерій, які зазвичай спричиняють зовнішні інфекційні захворювання очей, зокрема кон’юнктивіт (спектр антибактеріальної дії: категорії чутливості та характеристики резистентності згідно з вимогами EUCAST)