КАВІНТОН (CAVINTON)

фармакодинамічні параметри. Вінпоцетин — комплексний препарат, що поліпшує метаболізм та кровообіг головного мозку, а також позитивно впливає на реологічні властивості крові.

Вінпоцетин чинить нейропротекторну дію: зменшує шкідливий вплив цитотоксичних реакцій, що викликані стимулюючими амінокислотами. Препарат інгібує потенціалзалежні Na⁺ та Са²⁺-канали та NMDA- та AMPA-рецептори. Препарат посилює нейропротекторну дію аденозину.

Вінпоцетин стимулює метаболізм головного мозку: підвищує абсорбцію та споживання глюкози і кисню тканинами головного мозку. Підвищує стійкість клітин головного мозку до гіпоксії: покращує транспорт глюкози — єдиного джерела енергії для головного мозку — через гематоенцефалічний бар’єр (ГЕБ); зміщує метаболізм глюкози в бік більш енергоефективних аеробних процесів; селективно інгібує Ca²⁺-кальмодулінзалежний фермент цГМФ — фосфодіестеразу (ФДЕ); також підвищує рівні цАМФ та цГМФ у головному мозку. Підвищує концентрацію АТФ та співвідношення АТФ/АМФ. Підвищується церебральний метаболізм норадреналіну та серотоніну; стимулює висхідну норадренергічну систему; виявляє антиоксидантну активність; результатом наведених вище ефектів є церебропротекторний ефект вінпоцетину.

Вінпоцетин покращує мікроциркуляцію головного мозку; пригнічує агрегацію тромбоцитів, зменшує патологічно підвищену в’язкість крові, підвищує деформованість еритроцитів та інгібує захоплення аденозину еритроцитами. За рахунок цього механізму вінпоцетин сприяє транспорту кисню за рахунок зниження афінності кисню до еритроцитів.

Вінпоцетин селективно збільшує мозковий кровотік: він збільшує мозкову фракцію серцевого викиду; зменшує церебральний судинний опір, не впливаючи на системний кровотік, артеріальний тиск, серцевий викид, ЧСС, загальний периферичний опір); не викликає «синдрому обкрадання».

Препарат покращує кровотік в ішемізованій (але не некротизованій) ділянці ішемії з малою перфузією (зворотній ефект обкрадання).

Фармакокінетичні параметри

Абсорбція. Вінпоцетин швидко абсорбується. C_max у плазмі крові через 1 год після прийому препарату per os. Препарат всмоктується в проксимальній частині травного тракту. При проходженні крізь стінку кишечнику препарат не метаболізується.

Розподіл. У дослідженнях на щурах при прийомі препарату per os C_max виявлена в травному тракті та печінці та в тканинах через 2–4 год після прийому.

При вимірюванні рівень радіоактивності в головному мозку не перевищував рівень радіоактивності у крові.

У людини рівень зв’язування з білками плазми крові = 66%. Біодоступність віппоцетину при прийомі per os = 7%. V_d = 246,7±88,5 л/кг, що свідчить про значне зв’язування препарату в тканинах. Кліренс вінпоцетину, що дорівнює 66,7 л/год, перевищує значення кліренсу препарату в печінці (50 л/год). Цей факт свідчить про наявність позапечінкового метаболізму.

Метаболізм. Основним метаболітом вінпоцетину є аповінкамінова кислота (АВК), яка утворюється у людей у 25–30% випадків. Після прийому per os AUC АВК в 2 раза більша, ніж AUC після в/в введення. Зазначені дані вказують, що формування АВК відбувається вже після першого проходження вінпоцетину. Іншими ідентифікованими метаболітами є гідроксивінпоцетин, гідрокси-АВК, дигідрокси-АВК-гліцинат та їх глюкуронідні та/або сульфатні кон’югати. У незміненому вигляді екскретується лише декілька відсотків введеного препарату.

Важливою властивістю вінпоцетину є відсутність необхідності спеціальної корекції дози препарату за наявності у пацієнтів захворювань нирок та печінки, а також відсутність кумуляції препарату.

Екскреція. При повторному пероральному введенні 5 мг та 10 мг вінпоцетину спостерігається лінійна кінетика; рівноважні концентрації в плазмі — 1,2±0,27 та 2,1±0,33 нг/мл відповідно.

T_½ у людей становить 4,83±1,29 год. У дослідженнях з радіоактивно міченим вінпоцетином екскреція препарату з сечею — 60% та з калом — 40%.

в неврології: лікування різних форм цереброваскулярної патології після перенесеного порушення мозкового кровообігу (інсульту), судинної деменції, вертебро-базилярної недостатності, церебрального атеросклерозу, посттравматичній та гіпертензивній енцефалопатії. Препарат сприяє зменшенню вираженості психічної та неврологічної симптоматики при захворюваннях судин головного мозку.

В офтальмології: з метою терапії хронічної судинної патології судинної оболонки ока та сітківки.

В отології: для лікування ураження внутрішнього вуха, запаморочення лабіринтового походження, старечої втрати слуху, що викликана судинними розладами.

приймати всередину після прийому їжі. Добова доза вінпоцетину для дорослих — 15–30 мг (3 рази на добу по 5–10 мг). Тривалість курсу терапії лікар визначає індивідуально.

Пацієнтам із захворюваннями нирок та печінки корекції дози не потрібно.

період вагітності та годування грудьми, дитячий вік. Підвищена чутливість до вінпоцетину або будь-якого допоміжного компонента препарату.

опис частоти побічних реакцій згідно із словником нормативно-правової діяльності MedDRA:

• дуже часто (≥1/10);
• часто (від ≥1/100 до <1/10);
• нечасто (від ≥1/1000 до <1/100);
• рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000);
• дуже рідко (<1/10 000);
• частота невідома (оцінка неможлива внаслідок недостатності наявних даних).

З боку крові та лімфатичної системи: рідко — лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко — анемія, аглютинація еритроцитів.

З боку імунної системи: дуже рідко — гіперчутливість.

Порушення метаболізму та харчування: нечасто — підвищений рівень ХС у крові; рідко — втрата смаку, анорексія, цукровий діабет.

Психічні розлади: рідко — безсоння, порушення сну, тривога, знервованість.

З боку нервової системи: нечасто — головний біль; рідко — запаморочення, скутість, геміпарез, сонливість, амнезія.

З боку органу зору: рідко — набряк зорового нерва; дуже рідко: гіперемія кон’юнктиви.

З боку органу слуху та рівноваги: нечасто — запаморочення; рідко — гіпоакузія, гіперакузія, шум у вухах.

З боку серця: рідко — ішемія/інфаркт міокарда, стенокардія, брадикардія, тахікардія, екстрасистолія, пальпітація; дуже рідко — аритмія, фібриляція передсердь.

З боку судин: нечасто — гіпотензія; рідко — АГ, припливи, тромбофлебіт; дуже рідко — коливання АТ.

З боку травної системи: рідко — сухість у роті, нудота, абдомінальний дискомфорт; дуже рідко — стоматит, дисфагія.

З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко — еритема, підвищене потовиділення, кропив’янка, свербіж; дуже рідко — дерматит.

Загальні розлади: рідко — астенія, втома, відчуття жару; дуже рідко — дискомфорт у грудній клітці, гіпотермія.

Результати лабораторних та інструментальних методів дослідження: рідко — підвищення рівня ТГ у крові, депресія сегменту ST на ЕКГ, зменшення або збільшення кількості еозинофільних гранулоцитів, зміна активності печінкових ферментів; дуже рідко — зменшення або збільшення кількості лейкоцитів, скорочення протромбінового часу, збільшення маси тіла.

наявність у пацієнта синдрому пролонгованого інтервалу Q–T та прийом препаратів, що сприяють пролонгації Q–T, потребує проведення періодичного контролю ЕКГ.

За наявності у пацієнта підвищеного внутрішньочерепного тиску, аритмії або синдрому пролонгованого інтервалу Q—T, а також на фоні застосування антиаритмічних препаратів курс терапії препаратом можна розпочинати тільки після ретельного аналізу користі та ризиків, пов’язаних із його застосуванням.

Цей лікарський засіб містить лактози моногідрат. Пацієнти з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози, не повинні приймати цей препарат.

Застосування вінпоцетину в період вагітності та годування грудьми протипоказано.

Вагітність. Вінпоцетин проникає через плацентарний бар’єр: концентрація препарату у плаценті та у крові плода менша, ніж у крові вагітної. Тератогенна дія вінпоцетину не виявлена.

Годування грудьми: вінпоцетин проникає у грудне молоко. У доклінічних дослідженнях із застосуванням радіоактивного ізотопу радіоактивність грудного молока в 10 разів перевищувала таку в крові дорослої тварини. Застосування вінпоцетину у період годування грудьми протипоказано внаслідок проникнення вінпоцетину у грудне молоко та відсутності достатньої кількості клінічних спостережень щодо безпеки препарату для грудних дітей. Після прийому 1 дози вінпоцетину протягом години в грудне молоко проникає 0,25% прийнятої дози препарату.

Діти. У дітей препарат не застосовують.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Даних щодо впливу вінпоцетину на здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами немає, але варто дотримуватися обережності, враховуючи імовірність виникнення під час застосування препарату сонливості, запаморочення.

одночасне застосування вінпоцетину з блокаторами β-адренорецепторів (клоранололом, піндололом), клопамідом, глібенкламідом, дигоксином, аценокумаролом або гідрохлоротіазидом у клінічних дослідженнях не супроводжувалося будь-якою взаємодією між ними. Одночасне застосування вінпоцетину та α-метилдопи іноді викликало деяке посилення гіпотензивного ефекту, тому на тлі застосування цієї комбінації препаратів необхідний регулярний контроль АТ. Незважаючи на відсутність даних клінічних досліджень, які підтверджують можливість взаємодії, рекомендується проявляти обережність при одночасному призначенні вінпоцетину з препаратами, які впливають на ЦНС, а також у разі супутньої антиаритмічної та антикоагулянтної терапії.

симптоми передозування невідомі. За літературними даними, доза 60 мг/добу є безпечною. Одноразовий прийом 360 мг вінпоцетину не супроводжувався розвитком ні кардіоваскулярних, ні інших побічних ефектів.

при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від впливу світла. Препарат зберігати у недоступному для дітей місці.