Нет Регистрации

Дозировка:

Капонко таблетки, п/плен. обол., по 500 мг №10 (10х1)

Официальная инструкция

Состав:

діюча речовина: капецитабін;1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить капецитабіну 500 мг;допоміжні речовини: лактоза безводна, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гіпромелоза, магнію стеарат, Опадрі рожевий 04F540005 (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол, тальк, оксид заліза червоний (Е 172), оксид заліза жовтий (Е 172)).

Лекарственная форма:

таблетки

Производитель:

Релайенс Лайф Сайнсес Пвт. Лтд. для "Гленмарк Фармасьютикалз Лтд", Индия

Фармакотерапевтическая группа:

Антинеопластические средства. Антиметаболиты. Аналоги пиримидина.

Фармакологические свойства:

Фармакодинаміка. Капецитабін – похідне фторпіримідину карбамату, пероральний цитостатик, який активується у тканині пухлини і чинить на неї селективну цитотоксичну дію. Сам капецитабін не чинить цитотоксичної дії, однак перетворюється у цитотоксичну сполуку – фторурацил (5-ФУ). Утворення 5-ФУ відбувається у тканині пухлини під дією пухлинного ангіогенного фактора тимідинфосфорилази, що таким чином зводить до мінімуму системний вплив 5-ФУ на здорові тканини організму.Послідовна ферментна біотрансформація капецитабіну у 5-ФУ утворює у клітинах пухлини концентрації вищі, ніж у прилеглих здорових тканинах. Після перорального прийому капецитабіну хворим на рак товстої кишки концентрація 5-ФУ у тканині пухлини вища, ніж у здорових тканинах у 3,2 разу. Відношення концентрацій 5-ФУ у тканині пухлини і плазмі – 21,4, відношення його концентрації у здорових тканинах і в плазмі – 8,9. Активність тимідинфосфорилази в первинній колоректальній пухлині в 4 рази вища, ніж у прилеглих здорових тканинах.У пухлинних клітинах у хворих на рак молочної залози, шлунка, товстої кишки, шийки матки і яєчників міститься більше тимідинфосфорилази, яка здатна перетворювати 5’-ДФУР (5’-дезокси-5-фторуридин) у 5-ФУ, ніж у відповідних здорових тканинах.Як здорові, так і пухлинні клітини метаболізують 5-ФУ у 5-фтор-2-дезоксиуридину монофосфат (ФдУМФ) і 5-фторуридину трифосфат (ФУТФ). Ці метаболіти ушкоджують клітини шляхом двох різних механізмів. По-перше, ФдУМФ і фолатний кофактор N5"10-метилентетрагідрофолат зв’язуються з тимідилатсинтазою (ТС) з утворенням ковалентно зв’язаного третинного комплексу. Цей зв’язок пригнічує утворення тимідилату з урацилу. Тимідилат є необхідним попередником тимідину трифосфату, який, у свою чергу, дуже важливий для синтезу ДНК, тому що недостатність цієї речовини може призвести до пригнічення клітинного поділу. По-друге, в процесі синтезу РНК транскрипційні ферменти ядра можуть помилково включити в неї ФУТФ замість уридину трифосфату (УТФ). Ця метаболічна помилка порушує процесинг РНК і синтез білка.Фармакокінетика. ВсмоктуванняПісля перорального прийому капецитабін швидко та повністю всмоктується, після чого проходить його біотрансформація в метаболіти 5’-дезокси-5-фторцитидин (5’-ДФЦТ) і 5’-ДФУР. Прийом їжі зменшує швидкість всмоктування капецитабіну, проте не має значного впливу на величину площі під кривою концентрація – час (AUC) 5’-ДФУР і наступного метаболіту 5-ФУ. При призначенні препарату після прийому їжі у дозі 1250 мг/м2 на 14-й день максимальні концентрації Сmax капецитабіну, 5’-ДФЦР, 5’-ДФУР, 5-ФУ і ФБАЛ (альфа-фтор-бета-аланіна) становили відповідно 4,47, 3,05, 12,1, 0,95 і 5,46 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації Тмах дорівнює 1,50, 2,00, 2,00, 2,00 і 3,34 год, a AUC – 7,75, 7,24, 24,6, 2,03 і 36,3 мкг х год/мл відповідно.Зв’язок з білкамиДля капецитабіну, 5’-ДФЦТ, 5’-ДФУР і 5-ФУ зв’язок з білками (головним чином з альбуміном) становить відповідно 54 %, 10 %, 62 % і 10 %.МетаболізмМетаболізується у печінці під дією карбоксилестерази до метаболіту 5’-ДФЦТ, який потім трансформується в 5’-ДФУР під дією цитидиндезамінази, що знаходиться, в основному, у печінці та пухлинних тканинах. Концентрації 5-ФУ і його активних фосфорильованих анаболітів у пухлині значно перевищують рівні в здорових тканинах, за рахунок чого забезпечується відносна селективність цитотоксичного ефекту. AUC для 5-ФУ у 6-22 рази менша, ніж після внутрішньовенного струминного введення 5-ФУ у дозі 600 мг/м2. Метаболіти капецитабіну стають цитотоксичними тільки після перетворювання у 5-ФУ і анаболіти 5-ФУ. Потім 5-ФУ катаболізується з утворенням неактивних метаболітів – дигідро-5-фторурацилу (ФУН2), 5-фторуреїдопропіонової кислоти (ФУПК) і альфа-фтор-бета-аланіну (ФБАЛ); цей процес проходить під впливом дигідропіримідиндегідрогенази (ДПД), активність якої обмежує швидкість реакції.Виведення: період напіввиведення (Т1/2) капецитабіну, 5’-ДФЦР, 5’-ДФУР, 5-ФУ і ФБАЛ становить відповідно 0,85, 1,11, 0,66, 0,76 і 3,23 години. Фармакокінетика капецитабіну вивчалася для діапазону доз 502-3514 мг/м2/день. Фармакокінетичні параметри капецитабіну, 5’-ДФЦТ і 5’-ДФУР на 1-й і 14-й день однакові. AUC 5-ФУ збільшується до 14-го дня на 30-35 % і більше не підвищується (22-й день). У діапазоні терапевтичних доз фармакокінетичні параметри капецитабіну і його метаболітів, за винятком 5-ФУ, мають дозозалежний характер.Після перорального прийому метаболіти капецитабіну в основному виводяться із сечею. Екскреція із сечею – 95,5 %, з калом – 2,6 %. Основним метаболітом у сечі є ФБАЛ, який становить 57 % від прийнятої дози. Приблизно 3 % прийнятої дози виводиться із сечею у незміненому стані.

Показания к применению:

Рак молочної залози:лікування місцево розповсюдженого чи метастазуючого раку молочної залози у поєднанні з доцетакселом після неефективної хіміотерапії, що включала препарати антрациклінового ряду;лікування місцево розповсюдженого чи метастазуючого раку молочної залози після неефективної хіміотерапії, що включала таксани і препарати антрациклінового ряду, або при наявності протипоказання до терапії антрациклінами.Рак ободової кишки, колоректальний рак:ад’ювантна терапія раку ободової кишки;препарат першого ряду для лікування колоректального раку з метастазами.Рак стравоходу та шлунка:препарат першого ряду для лікування розповсюдженого раку стравоходу та шлунка.

Противопоказания:

Тяжкі, у тому числі неочікувані, реакції на лікування фторпіримідином. Гіперчутливість до капецитабіну чи до будь-якого компонента препарату або фторурацилу. Відомий дефіцит дигідропіримідиндегідрогенази. Тяжка лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. Тяжкі порушення функції печінки. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну

Надлежащие меры безопасности при применении:

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності. Потрапляння препарату у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Препарат не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану систему збору відходів.

Особенности применения:

Терапію капецитабіном проводять під пильним контролем лікаря. Не можна проводити лікування Капонко в комбінації з іншим лікарським засобом, якщо такий протипоказаний. Токсична дія, що залежить від дози: діарея, біль у животі, нудота, стоматит, долонно-підошовний синдром (синоніми – долонно-підошовна еритродизестезія або периферична еритема, спричинена хіміотерапією). Більшість небажаних ефектів оборотні і не потребують повної відміни препарату, хоча може виникнути необхідність в корекції дози або тимчасовій відміні препарату.Діарея. Капонко може спричинити діарею, іноді тяжку. За хворими з тяжкою діареєю слід ретельно спостерігати, проводячи їм регідратацію і відновлення втрати електролітів при дегідратації. За показанням якомога раніше рекомендується призначати стандартні протидіарейні препарати (наприклад лоперамід). Діарея ІІ ступеня за критеріями Національного онкологічного інституту Канади (NCIC СТС, версія 2) визначається як збільшення кількості дефекацій до 4-6 разів на добу чи дефекації вночі; діарея ІІІ ступеня – як збільшення кількості дефекацій до 7-9 разів на добу чи нетримання калу і мальабсорбція. Діарея ІV ступеня визначається як збільшення кількості дефекацій ≥ 10/добу або масивна діарея з домішками крові, або необхідність призначення парентеральних вливань. При необхідності дозу препарату слід зменшити (див. розділ Спосіб застосування та дози). Дегідратація. Необхідно попереджувати розвиток дегідратації та здійснювати корекцію дегідратації у разі її виникнення. Дегідратація може швидко розвинутись у хворих з анорексією, астенією, нудотою, блюванням чи діареєю. При появі дегідратації ІІ ступеня (або вище) лікування Капонко необхідно негайно припинити та провести корекцію дегідратації. Відновлення лікування можливе при адекватній корекції дегідратації та корекції/контролі причин преципітації (див. розділ Спосіб застосування та дози). Корекція дози у разі виникнення преципітувальних побічних явищ проводиться у разі необхідності. Долонно-підошовний синдром (синоніми – долонно-підошовна еритродизестезія або периферична еритема, спричинена хіміотерапією). Проявом шкірної токсичності є розвиток долонно-підошовного синдрому І-ІІІ ступенів токсичності. Час до появи синдрому при монотерапії становить від 11 до 360 днів, у середньому – 79 днів.Долонно-підошовний синдром І ступеня не порушує щоденної активності хворого і проявляється онімінням, парестезіями, дизестезіями, поколюванням або почервонінням долонь і/або підошов, дискомфортом. Долонно-підошовний синдром ІІ ступеня проявляється болісним почервонінням і набряками кисті рук і/або підошов, викликаний цими проявами дискомфорт порушує щоденну активність хворого. Долонно-підошовний синдром ІІІ ступеня визначається як волога десквамація, утворення виразок, поява пухирів і гострий біль долонь та/або підошов та/або тяжкий дискомфорт, що не дає можливості пацієнтам пересуватися. У випадках появи долонно-підошовного синдрому ІІ або ІІІ ступеня прийом капецитабіну слід припинити до зникнення симптомів або їх зменшення до І ступеня; при наступній появі синдрому ІІІ ступеня дозу капецитабіну потрібно зменшити (див. розділ Спосіб застосування та дози). Хворим, які одночасно отримують Капонко і цисплатин, застосування вітаміну B6 (піридоксин) з метою симптоматичного чи вторинного профілактичного лікування долонно-підошовного синдрому не рекомендується, оскільки це може призвести до зниження ефективності цисплатину.Кардіотоксичність. Спектр кардіотоксичності при лікуванні капецитабіном аналогічний такому при застосуванні інших фторпіримідинів і включає інфаркт міокарда, стенокардію, аритмії, кардіогенний шок, раптову смерть, зупинку серця, серцеву недостатність і зміни ЕКГ. Ці побічні ефекти частіше характерні для хворих на ішемічну хворобу серця. При застосуванні Капонко спостерігаються випадки серцевих аритмій, стенокардії, інфаркту міокарда, серцевої недостатності, кардіоміопатії. При призначенні Капонко пацієнтам із клінічно значущим захворюванням серця, аритміями і стенокардією необхідно виявляти обережність. Гіпо- чи гіперкальціємія. Під час лікування капецитабіном повідомлялося про гіпо- чи гіперкальціємію.Захворювання центральної чи периферичної нервової системи. При призначенні Капонко пацієнтам із захворюванням центральної чи периферичної нервової системи, наприклад метастазами в головний мозок чи невропатією, необхідно виявляти обережність. Цукровий діабет або порушення рівня електролітів. При призначенні Капонко пацієнтам із цукровим діабетом або порушенням рівня електролітів необхідно виявляти обережність, оскільки застосування капецитабіну може призводити до погіршання їх перебігу. Антикоагулянти – похідні кумарину. У дослідженні взаємодії спостерігалося суттєве збільшення середньої величини площі під кривою концентрація – час (AUC) S-варфарину (на 57 %), що свідчить про наявність взаємодії, імовірно, в результаті пригнічення капецитабіном цитохрому Р450 2С9 ізоферменту. У хворих, які одночасно приймають капецитабін і пероральні антикоагулянти – похідні кумарину, необхідно проводити детальний моніторинг показників згортання крові (міжнародне нормалізоване співвідношення чи протромбіновий час) і підбирати дозу антикоагулянту. Порушення функції печінки. У зв’язку з відсутністю даних з безпеки та ефективності для хворих з порушенням функції печінки при застосуванні Капонко пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості необхідно контролювати стан пацієнтів, незалежно від наявності чи відсутності метастазів у печінку. Якщо в результаті лікування капецитабіном спостерігається гіпербілірубінемія, що перевищує верхню межу норми більш ніж у 3 рази, або підвищується активність печінкових амінотрансфераз (АЛТ, ACT) більше ніж у 2,5 разу порівняно з верхньою межею норми, застосування капецитабіну слід зупинити. Лікування капецитабіном можна відновити при зниженні рівня білірубіну і активності печінкових трансаміназ нижче за вказані межі. Порушення функції нирок. Частота виникнення побічних реакцій ІІІ та ІV ступеня у хворих з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну – 30-50 мл/хв) підвищена порівняно із загальною групою пацієнтів. Оскільки препарат містить лактозу як допоміжну речовину, пацієнтам із вродженою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа, порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід застосовувати Капонко. Застосування особам літнього віку.У хворих з метастазуючим колоректальним раком віком 60-79 років, які отримували капецитабін в режимі монотерапії, частота виникнення шлунково-кишкової токсичності була подібною такій у групі пацієнтів в цілому. У хворих віком понад 80 років явища шлунково-кишкової токсичності (діарея, нудота та блювання) ІІІ та ІV ступенів розвивалися частіше, ніж у молодих. При застосуванні капецитабіну в комбінації з іншими лікарськими засобами у хворих літнього віку (≥ 65 років) відзначалася більша частота небажаних ефектів ІІІ та ІV ступенів токсичності, які призвели до відміни лікування, порівняно з хворими більш молодого віку. При лікуванні капецитабіном в комбінації з доцетакселом у хворих віком понад 60 років відзначалося збільшення частоти небажаних ефектів ІІІ та ІV ступенів токсичності, серйозних побічних явищ, пов’язаних з лікуванням, та ранньої відміни лікування у зв’язку з побічними явищами порівняно з хворими віком до 60 років. Хворі літнього віку з порушеннями функції нирок.За хворими з порушенням функції нирок, яким призначений капецитабін, необхідно ретельно спостерігати. Частота побічних явищ ІІІ та ІV ступеня тяжкості, пов’язаних із застосуванням 5-ФУ, була вищою у хворих з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну – 30-50 мл/хв).Хворі літнього віку з порушеннями функції печінки.За хворими з порушенням функції печінки, яким призначений капецитабін, необхідно ретельно спостерігати. Вплив порушення функції печінки, не зумовленої метастазами в печінку чи тяжким порушенням функції нирок, на розподіл капецитабіну не відомий.Застосування у період вагітності або годування груддю.Капецитабін слід вважати потенційним тератогеном для людини. Застосування Капонко вагітним не вивчалося, однак, базуючись на фармакологічних та токсикологічних властивостях Капонко, можна припустити, що застосування Капонко може бути шкідливим для плода. У дослідженнях репродуктивної токсичності у тварин капецитабін спричиняв ембріолетальність та тератогенність, які є очікуваними ефектами похідних фторпіримідину. У період вагітності застосовувати Капонко не рекомендується. Якщо Капонко призначають у період вагітності або вагітність настає у пацієнтки, яка вже приймає цей препарат, її слід попередити про можливу небезпеку для плода. Жінкам репродуктивного віку слід користуватися ефективними контрацептивними засобами у період лікування капецитабіном.Невідомо, чи проникає Капонко у грудне молоко. У грудному молоці лактуючих тварин були виявлені значні кількості метаболітів капецитабіну. Тому при лікуванні Капонко годування груддю слід припинити.Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.Препарат має незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами. Капонко може спричинити запаморочення, слабкість і нудоту.

Способ применения и дозы:

Препарат приймають перорально, не пізніше ніж через 30 хвилин після вживання їжі, запиваючи водою.МонотерапіяРак ободової кишки, колоректальний рак та рак молочної залози: рекомендована добова доза Капонко становить 2500 мг/м2 поверхні тіла і застосовується у вигляді тритижневих циклів: приймають щодня протягом 2 тижнів, після чого роблять тижневу перерву. Сумарну добову дозу Капонко розподіляють на два прийоми (по 1250 мг/м2 поверхні тіла вранці і ввечері). Комбінована терапіяРак молочної залози: у комбінації з доцетакселом по 1250 мг/м2 2 рази на добу протягом 2 тижнів з наступною тижневою перервою у поєднанні з доцетакселом (75 мг/м2 1 раз у 3 тижні). Премедикація проводиться перед введенням доцетакселу відповідно до інструкції для застосування доцетакселу.Рак ободової кишки, колоректальний рак, рак шлунка та стравоходу: у режимі комбінованого лікування початкову дозу Капонко необхідно зменшити до 800-1000 мг/м2 2 рази на добу протягом 2 тижнів з наступною тижневою перервою чи до 625 мг/м2 2 рази на добу при безперервному застосуванні. Включення біологічного препарату у схему комбінованого застосування не вплинуло на початкову дозу Капонко. Загальна рекомендована тривалість ад’ювантної терапії у пацієнтів з раком ободової кишки ІІІ стадії становить 6 місяців. Протиблювотні засоби та премедикацію для забезпечення адекватної гідратації призначають пацієнтам, які отримують Капонко у комбінації з цисплатином чи оксаліплатином перед введенням цисплатину відповідно до інструкції для застосування цисплатину та оксаліплатину. Дозу Капонко розраховують за площею поверхні тіла. У таблицях 1, 2 наведені розрахунки стандартної та зниженої дози (див. Корекція дози у процесі лікування) для початкової дози Капонко 1250 мг/м2 або 1000 мг/м2. Таблиця 1 Розрахунки стандартної та зниженої початкової дози Капонко 1250 мг/м2 залежно від площі поверхні тіла

  Доза 1250 мг/м2 (2 рази на добу)
Повна доза   1250 мг/м2 Кількість таблеток 150 мг і/або 500 мг на кожен прийом (вранці і ввечері) Знижена доза (75 %) 950 мг/м2 Знижена доза (50 %) 625 мг/м2
Площа поверхні тіла, м2 Доза на прийом, мг 150 мг 500 мг Доза на прийом, мг Доза на прийом, мг
≤1,26 1500 - 3 1150 800
1,27-1,38 1650 1 3 1300 800
1,39-1,52 1800 2 3 1450 950
1,53-1,66 2000 - 4 1500 1000
1,67-1,78 2150 1 4 1650 1000
1,79-1,92 2300 2 4 1800 1150
1,93-2,06 2500 - 5 1950 1300
2,07-2,18 2650 1 5 2000 1300
≥2,19 2800 2 5 2150 1450

Таблиця 2Розрахунки стандартної та зниженої початкової дози Капонко 1000 мг/м2 залежно від площі поверхні тіла

  Доза 1000 мг/м2 (2 рази на добу)
Повна доза   1000 мг/м2 Кількість таблеток 150 мг і/або 500 мг на кожен прийом (вранці і ввечері) Знижена доза (75 %)   750 мг/м2 Знижена доза (50 %)   500 мг/м2
Площа поверхні тіла, м2 Доза на прийом, мг 150 мг 500 мг Доза на прийом, мг Доза на прийом, мг
≤1,26 1150 1 2 800 600
1,27-1,38 1300 2 2 1000 600
1,39-1,52 1450 3 3 1100 750
1,53-1,66 1600 4 4 1200 800
1,67-1,78 1750 5 5 1300 800
1,79-1,92 1800 2 2 1400 900
1,93-2,06 2000 - - 1500 1000
2,07-2,18 2150 1 1 1600 1050
≥2,19 2300 2 2 1750 1100

Корекція дози у процесі лікуванняЗагальні рекомендаціїЯвища токсичності при лікуванні Капонко можна усунути симптоматичною терапією чи зміною дози Капонко (перервавши лікування або зменшивши дозу препарату). Якщо дозу довелося зменшити, надалі її не збільшують.При явищах токсичності, які, на думку лікаря, малоймовірно стануть серйозними чи будуть загрожувати життю, застосування препарату можна продовжувати в тій самій дозі, не перериваючи лікування та не зменшуючи дозу препарату.При токсичності І ступеня корегувати дозу не потрібно. При токсичності II або III ступеня прийом Капонко слід припинити до зникнення токсичності або зменшення симптоматики до I ступеня. Прийом Капонко можна відновити у повній дозі чи з корекцією відповідно до нижченаведених рекомендацій (таблиця 3). При розвитку ознак токсичності IV ступеня лікування слід припинити до зменшення симптоматики (до І ступеня), після чого застосування препарату відновлюють у дозі, що становить 50 % від початкової. Пацієнтів, які отримують лікування Капонко, необхідно попередити, що лікування потрібно припинити у разі розвитку помірних або тяжких токсичних реакцій. Якщо через токсичні явища було пропущено кілька прийомів капецитабіну, то пропущені дози не потрібно застосовувати додатково, а просто продовжувати заплановані цикли терапії. Гематологічна токсичністьХворим із вихідним рівнем нейтрофілів

Ступінь токсичності за даними NCIC* Зміни дози протягом курсу терапії Корегування дози для наступного циклу (% початкової дози) Ступінь І Дозу не змінюють Дозу не змінюють Ступінь II з першою появою ознак токсичності     припинити терапію, доки ознаки токсичності не зменшаться до ступеня 0-1 100 % з другою появою ознак токсичності 75 % з третьою появою ознак токсичності 50 % з четвертою появою ознак токсичності відмінити препарат   Ступінь III з першою появою ознак токсичності   припинити терапію, доки ознаки токсичності не зменшаться до ступеня 0-1 75 % з другою появою ознак токсичності 50 % з третьою появою ознак токсичності відмінити препарат   Ступінь IV з першою появою ознак токсичності відмінити препарат або, якщо в інтересах хворого лікування необхідно продовжити, припинити терапію, доки ознаки токсичності не зменшаться до ступеня 0-1. 50 % з другою появою ознак токсичності відмінити препарат  

*National Cancer Institute of Canada (Національний онкологічний інтститут Канади)Загальна комбінована терапіяЗміну дози при виникненні явищ токсичності при застосуванні Капонко у комбінації з іншими лікарськими засобами необхідно проводити відповідно до таблиці 3 для капецитабіну та відповідно до інструкцій для медичного застосування інших лікарських засобів. На початку курсу лікування при необхідності відстрочення терапії Капонко чи іншим лікарським засобом слід відстрочити також призначення інших препаратів до періоду можливості призначення всіх компонентів схеми. При виникненні токсичних явищ під час лікування, які, на думку лікаря, не пов’язані із застосуванням капецитабіну, терапію Капонко необхідно продовжувати та провести корекцію дози інших лікарських засобів – компонентів схеми відповідно до інструкцій для медичного застосування. У разі необхідності відміни інших лікарських засобів – компонентів схеми лікування Капонко можна продовжити при досягненні необхідних умов для повторного призначення Капонко. Указані рекомендації стосуються всіх показань для застосування та всіх груп пацієнтів. Корекція дози в особливих випадкахХворі з порушеннями функції печінки, зумовленим метастазамиДля хворих із метастазами в печінці та легким або помірним порушенням функції печінки змінювати початкову дозу не потрібно. Однак за такими пацієнтами треба ретельно спостерігати. У пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки вплив препарату не вивчався.Хворі з порушеннями функції нирокДля хворих з вихідною помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30-50 мл/хв) рекомендовано зменшити початкову дозу до 75 % від стандартної (1250 мг/м2). Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 51-80 мл/хв) корекція дози не потрібна. При виникненні побічних явищ ІІ, ІІІ чи ІV ступеня рекомендований ретельний моніторинг стану пацієнта та негайна відміна лікування або зміна дози відповідно до таблиці 3. При зниженні рівня креатиніну менше 30 мл/хв лікування Капонко необхідно припинити. Рекомендації щодо корекції дози при помірній нирковій недостатності однакові як при монотерапії капецитабіном, так і при комбінованій терапії. Рекомендації щодо розрахунку дози наведені в таблицях 1 та 2. Хворі літнього вікуКоригування початкової дози при монотерапії капецитабіном не потрібне. Проте у хворих віком понад 80 років явища ІІІ та ІV ступенів токсичності розвивалися частіше, ніж у молодих пацієнтів. Рекомендується ретельний моніторинг стану хворих літнього віку. При застосуванні Капонко в комбінації з іншими лікарськими засобами у хворих літнього віку (≥ 65 років) відзначалася більша частота небажаних ефектів ІІІ та ІV ступенів токсичності, які призвели до відміни лікування, порівняно з хворими більш молодого віку. При лікуванні Капонко у комбінації з доцетакселом у хворих віком понад 60 років відзначалося збільшення частоти небажаних ефектів ІІІ та ІV ступенів токсичності. Пацієнтам цієї вікової категорії при комбінованому лікуванні Капонко та доцетакселом рекомендується зменшити початкову дозу Капонко до 75 % (950 мг/м2 двічі на добу). Розрахунки наведені у таблиці 2.При лікуванні Капонко у комбінації з іринотеканом у хворих віком понад 65 років рекомендується зменшити початкову дозу Капонко до 800 мг/м2 двічі на добу.Діти.Безпека і ефективність Капонко для дітей не вивчалися.

Передозировка:

Симптоми гострого передозування: нудота, блювання, діарея, мукозит, подразнення шлунково-кишкового тракту та кровотечі, а також пригнічення кісткового мозку. Лікування симптоматичне.

Побочные действия:

Загальний профіль безпеки капецитабіну базується на основі даних досліджень за участю більше 3000 пацієнтів, які отримували лікування капецитабіном в режимі монотерапії чи в комбінації з різними схемами хіміотерапії за різними показаннями. Профіль безпеки монотерапії капецитабіном при метастатичному раку молочної залози, метастатичному колоректальному раку та раку ободової кишки в ад’ювантній терапії є порівнянним. Найбільш частими та/або клінічно значущими побічними реакціями, пов’язаними з лікуванням, були реакції з боку шлунково-кишкового тракту (діарея, нудота, блювання, біль у животі, стоматит), долонно-підошовний синдром (долонно-підошовна еритродизестезія), слабість, астенія, анорексія, кардіотоксичніть, прогресування порушення ниркової функції у пацієнтів з нирковою недостатністю, тромбоз/емболія. Побічні реакції, які, на думку дослідника, розглядались як можливо, найбільш імовірно чи віддалено пов’язані із застосуванням капецитабіну, спостерігалися у клінічних дослідженнях монотерапії капецитабіном (в режимі ад’ювантної терапії раку ободової кишки, лікування метастазуючого колоректального раку та метастазуючого раку молочної залози) та в клінічних дослідженнях застосування капецмтабіну у комбінації з різними схемами хіміотерапії.Для опису частоти побічних реакцій використовуються такі категорії: дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥ 5/100 до

Лекарственное взаимодействие:

Антикоагулянти кумаринового ряду. Капецитабін посилює ефекти непрямих антикоагулянтів (варфарин і фенпрокумон), що може призвести до порушення показників згортання і виникнення кровотеч через декілька днів або місяців від початку терапії капецитабіном, а в окремих випадках – протягом одного місяця після закінчення лікування. У клінічному дослідженні після одноразового введення S-варфарину в дозі 20 мг лікування капецитабіном призводило до збільшення AUC варфарину на 57 % і MHO на 91 %. Оскільки метаболізм R-варфарину не порушувався, вказане свідчить, що капецитабін пригнічує ізофермент 2С9 та не впливає на ізоферменти 1А2 та ЗА4. У хворих, які одночасно приймають капецитабін і пероральні антикоагулянти – похідні кумарину, необхідно проводити детальний моніторинг показників згортання крові (МНО чи протромбіновий час) і підбирати дозу антикоагулянту. Субстрати цитохрому Р450 2С9. Дослідження щодо взаємодії капецитабіну та інших препаратів, що метаболізуються ізоферментом 2С9 системи цитохрому Р450, не проводились. Необхідно з обережністю призначати капецитабін із цими препаратами.Фенітоїн. При одночасному застосуванні капецитабіну та фенітоїну спостерігалися окремі випадки підвищення концентрації фенітоїну у плазмі крові, що супроводжувалися виникненням симптомів інтоксикації фенітоїном. У хворих, які приймають капецитабін одночасно з фенітоїном, рекомендується регулярно контролювати концентрацію фенітоїну у плазмі. Дослідження щодо взаємодії капецитабіну та фенітоїну не проводились, однак допускається, що в його основі лежить пригнічення ізоферменту CYP2C9 під впливом капецитабіну. Лейковорин (фолінова кислота). Лейковорин суттєво не впливає на фармакокінетику капецитабіну та його метаболітів. Однак лейковорин впливає на фармакодинаміку капецитабіну, що може призвести до збільшення його токсичності: максимальна рекомендована доза капецитабіну в режимі монотерапії при переривчастій схемі дозування становить 3000 мг/м2 на добу, а при комбінованому застосуванні з лейковорином (30 мг перорально двічі на день) – лише 2000 мг/м2 на добу. Соривудин і його аналоги. В науковій літературі описана клінічно значуща взаємодія між соривудином та 5-ФУ в результаті пригнічення дигідропіримідиндегідрогенази соривудином. Така взаємодія може призвести до небезпечного посилення токсичності фторпіримідинів. Тому капецитабін не можна одночасно застосовувати із соривудином або його структурними аналогами на зразок бривудину (див. розділ Протипоказання). Період між початком лікування капецитабіном та закінченням лікування соривудином або його структурними аналогами має становити щонайменше 4 тижні. Антациди. Вплив антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, на фармакокінетику капецитабіну вивчався у пацієнтів з пухлинами. Антациди, що містять алюмінію та магнію гідроксид, незначно підвищують концентрації капецитабіну і одного метаболіту (5’-ДФЦР) в плазмі; на три основних метаболіти (5’-ДФУР, 5-ФУ і ФБА) капецитабіну вони не впливають.Алопуринол. Спостерігалася взаємодія між алопуринолом та 5-фторурацилом з можливим зниженням ефективності 5-фторурацилу. У зв’язку з цим слід уникати одночасного застосування капецитабіну та алопуринолу. Інтерферон альфа. Максимальна рекомендована доза капецитабіну становить 2000 мг/м2 на добу при комбінованому застосуванні з інтерфероном альфа-2а (3 млн МО/м2 на добу) порівняно з 3000 мг/м2 на добу при застосуванні Капонко в режимі монотерапії. Променева терапія: Максимальна переносима доза Капонко в режимі монотерапії при переривчастій схемі дозування становить 3000 мг/м2 на добу, при комбінованому застосуванні з променевою терапією раку прямої кишки – 2000 мг/м2 на добу при безперервному курсі променевої терапії чи щоденному 6-тижневому курсі променевої терапії у період з понеділка по п’ятницю. Оксаліплатин. При комбінованому застосуванні капецитабіну і оксаліплатину з бевацизумабом чи без не відзначено клінічно значимої різниці в експозиції капецитабіну чи його метаболітів, вільної платини і сумарної платини. Бевацизумаб. Не відзначено клінічно значущої дії бевацизумабу на фармакокінетичні параметри капецитабіну і його метаболітів. Взаємодія з їжею. У клінічних дослідженнях пацієнти були проінструктовані про прийом Капонко протягом 30 хв після вживання їжі. Оскільки наявні дані щодо безпеки та ефективності базуються на застосуванні Капонко з їжею, рекомендується приймати препарат з їжею. Прийом Капонко з їжею призводить до сповільнення швидкості всмоктування капецитабіну.

Условия хранения:

Зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 30 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Форма выпуска / упаковка:

По 10 таблеток в блістері. По 1 блістеру в картонній коробці.По 10 таблеток в блістері. По 1 блістеру в картонній коробці. По 10 картонних коробок запаковані в одну загальну картонну коробку.

Категория отпуска:

Без рецепта.

Дополнительные данные

Дозировка:

Капонко таблетки, п/плен. обол., по 500 мг №10 (10х1)

Регистрация:

№ UA/14664/01/01 от 25.09.2015. Приказ № 626 от 25.09.2015

Внимание: Эта статья опубликована исключительно в ознакомительных целях. Информация не является медицинской рекомендацией и не побуждает к каким-либо действиям. Перед применением любых препаратов или методов лечения обязательно проконсультируйтесь с врачом.

Отказ от ответственности: Все материалы на этом сайте защищены авторскими правами. Перепечатка и использование информации разрешены только с указанием источника. Вся информация носит информационный характер и не является заменой консультации с профессионалами в области медицины. Использование материалов допускается только с соблюдением возрастных ограничений, если таковые предусмотрены.