ГРАНОГЕН - інструкція, склад, застосування, дозування, показання, протипоказання, відгуки

Дозування:

Граноген розчин д/ін., 30 млн од/мл по 1 мл у флак. №1

Склад:

діюча речовина: filgrastim;1 мл розчину містить філграстиму 30 млн МО (300 мкг); допоміжні речовини: кислота льодова, натрію гідроксид, сорбітол, полісорбат 80, вода для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:

прозорий, безбарвний розчин без механічних включень.

Виробник:

Фармапарк, ООО, Российская Федерация

Фармакотерапевтична група:

Імуностимулятори. Колонієстимулюючі фактори. Ліпегфілграстим.

Фармакологічні властивості:

Показання до застосування:

Нейтропенія, фебрильна нейтропенія у хворих, які одержують інтенсивну мієлосупресивну цитотоксичну хіміотерапію з приводу злоякісних захворювань (за виключенням хронічного мієлолейкозу та мієлодиспластичного синдрому);також нейтропенія та її клінічні наслідки у хворих, які одержують мієлоаблативну терапію з наступною алогенною чи аутологічною трансплантацією кісткового мозку;мобілізація периферичних стовбурових клітин крові у пацієнтів;тяжка вроджена, періодична або ідіопатична нейтропенія (абсолютне число нейтрофілів £ 0,5 хх 109/л) для відновлення рівня нейтрофілів, зниження частоти і тривалості інфекційних ускладнень; стійка нейтропенія (абсолютне число нейтрофілів £ 1,0 × 109/л) у пацієнтів з розгорнутою стадією ВІЛ-інфекції для зниження ризику бактеріальних інфекцій у разі неефективності інших засобів контролю нейтропенії;мобілізація периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК) у здорових донорів для алогенної трансплантації.

Протипоказання:

Підвищена чутливість до філграстиму або до будь-якого компонента препарату.Тяжка вроджена нейтропенія (синдром Костмана) із цитогенетичними порушеннями. Одночасне призначення цитотоксичної хіміо- та променевої терапії. Хронічний мієлолейкоз та мієлодиспластичний синдром.Не застосовують у комбінації з високодозованою хіміотерапією. Період годування груддю.

Належні заходи безпеки при застосуванні:

Особливості застосування:

Лікування препаратом Граноген повинно проводитися лише спеціалістами з досвідом лікування філграстимом хворих на гематологічні захворювання і за наявності необхідного діагностичного обладнання.Процедури мобілізації та аферезу клітин повинні проводитися спеціалістами з достатнім досвідом роботи в цій галузі і можливості адекватного моніторингу клітин-попередників гемопоезу.Ріст злоякісних клітинФілграстим може спричиняти ріст мієлоїдних клітин in vitro. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися in vitro і для деяких немієлоїдних клітин.Безпека та ефективність застосування філграстиму у хворих з мієлодиспластичним синдромом і хронічним мієлолейкозом не встановлені, тому при цих захворюваннях препарат Граноген призначати не можна. Особливу увагу слід звертати на диференційну діагностику між бластним кризом хронічного мієлолейкозу та гострим мієлолейкозом.Безпека та ефективність застосування філграстиму у хворих із вторинним гострим мієлолейкозом досліджені недостатньо, тому призначати їм лікарський засіб Граноген слід з обережністю.Не встановлені безпека та ефективність застосування філграстиму при de novo гострому мієлолейкозі у хворих віком до 55 років у разі прогностично сприятливих цитогенетичних факторів (t(8;21), t(15;17) та inv(16)).

Застосування в період вагітності або годування груддю:

У період вагітності застосування препарату Граноген можливо лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.На час лікування препаратом годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом:

Вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не вивчався.

Діти:

Безпека та ефективність застосування препарату у дітей не встановлені, тому у цій віковій групі препарат не застосовують.

Спосіб застосування та дози:

Внутрішньовенно препарат можна вводити лише в розбавленому вигляді!Щоденно у вигляді підшкірних ін’єкцій або у вигляді коротких внутрішньовенних інфузій (30-хви -линних) на 5 % розчині глюкози доти, доки кількість нейтрофілів не досягне очікуваного мінімуму та не повернеться у діапазон нормальних величин. Віддають перевагу підшкірному шляху введення препарату. Вибір шляху введення залежить від конкретного клінічного випадку. Слід вводити препарат щоденно в один і той же час. Для уникнення болю краще за все щоденно міняти місце введення.Першу дозу препарату Граноген вводять не раніше ніж через 24 години після закінчення курсу цитотоксичної хіміотерапії.Підшкірне введення залежно від показань може здійснюватись у нерозбавленому або розбавленому вигляді.Вказівки щодо розведення препаратуНе допускається розведення 0,9 % розчином натрію хлориду.Препарат після розведення може адсорбуватися склом і пластмасами.Якщо Граноген розводиться до концентрації менше 1,5 млн МО (15 мкг) в 1 мл, для запобігання адсорбції необхідно додавати сироватковий альбумін людини в такій кількості, щоб кінцева концентрація альбуміну становила 2 мг/мл. Наприклад, при розведенні загальної дози Граногену менше 30 млн МО (300 мкг) до кінцевого об’єму розчину 20 мл слід додати 0,2 мл 20 % водного розчину альбуміну. Належним чином розведений 5 % розчином глюкози або 5 % розчином глюкози з альбуміном Граноген сумісний зі склом та рядом пластмас, у тому числі з полівінілхлоридом (ПВХ), поліолефіном (сополімер поліпропілену та поліетилену) і поліпропіленом.Розведений розчин Граноген може зберігатися при температурі від 2 °С до 8 °С не більше 24 годин.Ні в якому разі не рекомендується розводити препарат до кінцевої концентрації менше 0,2 млн МО (2 мкг) в 1 мл.Препарат у відкритому флаконі подальшому зберіганню не підлягає.Після використання шприц із залишком розчину знищують.Лікування нейтропенії після курсу цитотоксичної терапіїПо 0,5 млн МО (5 мкг)/кг маси тіла 1 раз на добу щоденно у вигляді підшкірної ін’єкції або коротких внутрішньовенних інфузій (30-хвилинних) на 5 % розчині глюкози. Першу дозу Граногену вводять не раніше ніж через 24 години після закінчення курсу цитотоксичної хіміотерапії. Тривалість лікування – до 14 днів. Після індукційної і консолідаційної терапії гострого мієлолейкозу тривалість застосування Граногену може збільшуватись до 38 днів, залежно від типу, доз і використаної схеми цитотоксичної хіміотерапії. Збільшення кількості нейтрофілів спостерігається зазвичай через 1 - 2 дні після початку лікування Граногеном. Для досягнення стабільного терапевтичного ефекту необхідно продовжувати лікування Граногеном доти, доки кількість нейтрофілів не перевищить очікуваний мінімум і не досягне нормальних значень. Не рекомендовано відміняти препарат передчасно до зміни кількості нейтрофілів. Лікування слід припинити, якщо абсолютна кількість нейтрофілів після максимального зниження їх кількості досягла 1,0 × 109/л. Після проведення хіміотерапії з приводу солідних пухлин, лімфоми, лімфолейкозу тривалість лікування може становити до 14 днів. Хворі, які одержують мієлоаблативну терапію з наступною трансплантацією кісткового мозкуПочаткова доза – 1 млн МО (10 мкг)/кг маси тіла на добу – призначається у вигляді 30-хвилинної або безперервної 24-годинної внутрішньовенної інфузії або безперервної 24-годинної підшкірної ін’єкції. Для внутрішньовенної та підшкірної інфузії препарату Граноген розводять 20 мл 5 % розчину глюкози.Першу дозу Граногену слід вводити не раніше ніж через 24 години після проведення хіміотерапії і не пізніше ніж через 24 години після трансплантації кісткового мозку.Після максимального зниження кількості нейтрофілів добову дозу слід відкоригувати залежно від зміни кількості нейтрофілів. Якщо кількість нейтрофілів перевищує 1,0 × 109/л протягом 3-х днів поспіль, дозу Граногену зменшують до 0,5 млн МО (5 мкг)/кг на добу; потім, якщо абсолютна кількість нейтрофілів перевищує 1,0 × 109/л протягом наступних 3-х днів поспіль, Граноген відміняють. Якщо в період лікування абсолютна кількість нейтрофілів знижується менше 1,0 × 109/л, дозу Граногену збільшують знову відповідно до наведеної вище схеми.Мобілізація ПСКК у пацієнтів, які одержують мієлосупресивну або мієлоаблативну терапію з наступною аутологічною трансфузією ПСККДля мобілізації ПСКК, яка проводиться як самостійна терапія, – 1 млн МО (10 мкг)/кг на добу у вигляді безперервної 24-годинної внутрішньовенної інфузії або шляхом підшкірної ін’єкції 1 раз на добу протягом 6 днів поспіль. Для інфузії препарат Граноген розводять 20 мл 5 % розчину глюкози. Рекомендовано три лейкаферези на 5-й, 6-й, 7-й день. У разі додаткового лейкаферезу призначення препарату Граноген в тій же дозі необхідно продовжувати до завершуючого лейкаферезу.Для мобілізації ПСКК після мієлосупресивної або мієлоаблативної хіміотерапії – 0,5 млн МО (5 мкг)/кг на добу шляхом щоденних підшкірних ін’єкцій, починаючи з першого дня після завершення хіміотерапії і доти, доки кількість нейтрофілів не зміниться і не досягне нормальних значень. Лейкаферез слід проводити протягом періоду зростання кількості нейтрофілів з < 0,5 × 109/л до > 5,0 × 109/л. Хворим, які не одержували інтенсивної хіміотерапії, іноді достатньо лише лейкаферезу.Мобілізація ПСКК у здорових донорів для алогенної трансплантаціїРекомендована доза – 1 млн МО (10 мкг)/кг на добу шляхом 24-годинної внутрішньовеннної інфузії або підшкірної ін’єкції 1 раз на добу протягом 4 - 5 днів поспіль. Лейкаферез проводять з 5-го дня і, за необхідності, до 6-го дня з метою одержання 4 × 106 CD34+-клітин/кг маси тіла реципієнта.Тяжка хронічна нейтропенія (ТХН)При ідіопатичній або періодичній нейтропенії призначається початкова доза 0,5 млн МО (5 мкг)/кг/добу підшкірно одноразово або за кілька введень.Корекція дози: препарат Граноген вводять щоденно до стабільного перевищення кількості нейтрофілів 1,5 × 109/л. Після досягнення терапевтичного ефекту визначають мінімальну ефективну дозу для підтримання цього рівня. Для підтримання необхідної кількості нейтрофілів потрібне тривале щоденне введення препарату. Через 1 - 2 тижні лікування початкову дозу можна подвоїти або зменшити вдвічі, залежно від ефекту терапії. Далі кожні 1 - 2 тижні проводять індивідуальну корекцію дози для підтримання середньої кількості нейтрофілів в діапазоні від 1,5 × 109/л до 10×109/л. Нейтропенія при ВІЛ-інфекціїДля відновлення кількості нейтрофілівПочаткова доза – 0,1 -0,5 млн МО (1 мкг)/кг на добу щоденно шляхом одноразової підшкірної ін'єкції, зі збільшенням дози максимально до 0,4 млн МО (4 мкг)/кг/добу - до нормалізації кількості нейтрофілів (більше 2,0 × 109/л). Нормалізація кількості нейтрафілів зазвичай наступає через два дні.Для підтримання нормальної кількості нейтрофілівПо закінченні нейтропенії визначають мінімальну ефективну дозу препарату для підтримання нормальної кількості нейтрофілів. Рекомендується починати із введення 30 млн МО (300 мкг) (незалежно від маси тіла) підшкірно через день. Необхідно підтримувати кількість нейтрофілів більше 2,0 × 109/л, тому в подальшому може бути потрібна індивідуальна корекція дози залежно від рівня нейтрофілів у пацієнта. Звичайно цю дозу достатньо вводити 3 рази на тиждень, іноді для підтримання кількості нейтрофілів > 2,0 × 109/л потрібне тривале призначення препарату.Особливі вказівки щодо дозуванняПацієнти літнього віку.Спеціальні рекомендації для хворих літнього віку відсутні.Порушення функції печінки або нирок.Корекція дози не потребується у пацієнтів з тяжкою нирковою або печінковою недостатністю, оскільки їхні фармакокінетичні та фармакодинамічні показники подібні до таких у здорових добровольців.

Передозування:

Випадки передозування не спостерігались. Після відміни препарату кількість циркулюючих нейтрофілів зазвичай спочатку знижується і потім повертається до норми.

Побічні дії:

Загальні порушення: головний біль, загальна слабкість, втомлюваність, реакції в місці введення (менше ніж у 2 % хворих із ТХН).З боку опорно-рухового апарату: слабкий або помірний (7 %), інколи сильний (3 %) біль у кістках і м’язах, який у більшості випадків усувається звичайними аналгетиками; артралгії, остеопороз, загострення ревматоїдного артриту, гострий артрит, спричинений подагрою. З боку травного тракту: нудота, блювання, запор, діарея, гепатомегалія, розрив селезінки.З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, що минає та не потребує лікування; шкірний васкуліт (при тривалій терапії у 2 % хворих з ТХН); аритмії, тахікардії (зв'язок з прийомом препарату не встановлений), судинні порушення (венозно-оклюзійна хвороба, зв'язок з прийомом препарату не встановлений).З боку дихальної системи: кашель, інфільтрати в легенях, респіраторний дистрес-синдром дорослих, дихальна недостатність; інтерстиціальна пневмонія (зв’язок з прийманням препарату не встановлений), у пацієнтів з потенційно несприятливим прогнозом (після хіміотерапії, особливо схем, що включають блеоміцин), задишка.З боку шкіри: алопеція, шкірний висипання; у поодиноких випадках – синдром Світа (гострий фебрильний нейтрофільний дерматоз). У цих випадках зв’язок із застосуванням філграстиму невідомий, оскільки значна їх частина відносилася до хворих на лейкоз, а синдром Світа спостерігається при цьому захворюванні.З боку системи крові: спленомегалія, біль у верхньому лівому квадранті живота; рідко – тромбоз судин; дуже рідко – розрив селезінки; тромбоцитопенія, анемія та носові кровотечі (при тривалому застосуванні), лейкоцитоз, мієлодиспластичний синдром і лейкоз (зв'язок із застосуванням Граногену не встановлений).З боку сечостатевої системи: слабка або помірна дизурія. Реакції підвищеної чутливості: шкірні висипання, кропив’янка, набряк Квінке.Лабораторні показники: оборотне, дозозалежне слабке або помірне підвищення вмісту лактатдегідрогенази, лужної фосфатази, гіперурикемія, що переходить у гіпоглікемію після їди; дуже рідко – протеїнурія, гематурія.

Лікарська взаємодія:

Через чутливість активно проліферуючих мієлоїдних клітин до мієлосупресивної цитотоксичної хіміотерапії при призначенні філграстиму слід витримувати інтервал у 24 години до або після введення мієлосупресивних препаратів.Не можна змішувати Граноген з 0,9 % розчином натрію хлориду через фармацевтичну несумісність. При застосуванні препарату філграстим для мобілізації ствбурових кровотворних клітин слід врахувати, що тривале застосування таких цитотоксичних препаратів, як мелфалан, кармустин і карбоплатин може знижувати ефективність мобілізації.Фармакологічні властивості.Фармакодинаміка. Активною речовиною препарату є філграстим – рекомбінантний людський гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (Г-КСФ). Філграстим має таку саму біологічну активність, як і ендогенний людський Г-КСФ, і від останнього відрізняється лише тим, що є неглікозильованим білком з додатковим N-кінцевим залишком метіоніну. Філграстим, який одержують за технологією рекомбінантної ДНК, виділяють з клітин бактерії Esherichia coli, до складу генетичного апарату яких введено ген, що кодує білок Г-КСФ.Філграстим, який має активність Г-КСФ, значно збільшує кількість нейтрофілів у периферичній крові вже в перші 24 години після введення з невеликим збільшенням кількості моноцитів. У деяких хворих з тяжкою хронічною нейтропенією філграстим може також спричинити незначне збільшення кількості циркулюючих еозинофілів і базофілів порівняно з початковим рівнем, хоча у частини цих хворих еозинофілія та базофілія можуть спостерігатися ще до призначення препарату.В інтервалі рекомендованих доз філграстиму спостерігається дозозалежне збільшення кількості нейтрофілів з нормальною або підвищеною хемотоксичною та фагоцитарною активністю. Після закінчення лікування кількість нейтрофілів у периферичній крові зменшується на 50 % протягом 1 - 2 днів і повертається до нормального рівня протягом наступних 1 - 7 днів.Філграстим значно зменшує частоту, тяжкість і тривалість нейтропенії та фебрильної нейтропенії після цитотоксичної хіміотерапії.Філграстим значно скорочує тривалість фебрильної нейтропенії, тривалість антибіотикотерапії та госпіталізації після індукційної хіміотерапії при гострому мієлолейкозі, а також після мієлоаблативної терапії з наступною трансплантацією кісткового мозку, не впливаючи на частоту виникнення гарячки та інфекційних ускладнень і не зменшуючи тривалості гарячкового періоду у пацієнтів після мієлоаблативної терапії з наступною трансплантацією кісткового мозку.Застосування філграстиму як самостійно, так і після хіміотерапії мобілізує вихід гемопоетичних стовбурових клітин до периферичного кровотоку. Аутологічну або алогенну трансплантацію ПСКК можна проводити після високодозового лікування цитостатиками, або замість трансплантації кісткового мозку або як доповнення до неї. Трансплантація ПСКК прискорює відновлення кровотворення, зменшуючи небезпеку геморагічних ускладнень і потребу в переливанні тромбоцитарної маси.Застосування філграстиму у реципієнтів мобілізованих алогенних ПСКК призводить до швидшої нормалізації гематологічних показників порівняно з трансплантацією алогенного кісткового мозку. Відновлюється нормальна кількість тромбоцитів та усувається необхідність контролю тромбоцитопенії.Призначення здоровим донорам філграстиму по 10 мкг/кг маси тіла/добу підшкірно щоденно протягом 4–5 днів звичайно дозволяє при проведенні двох лейкаферезів одержати кількість ПСКК, яка дорівнює або перевищує 4х106 CD34+-клітин/кг маси тіла реципієнта.У дорослих з тяжкою хронічною нейтропенією (уродженою, періодичною або ідіопатичною) філграстим стабільно збільшує кількість нейтрофілів у периферичній крові, зменшує частоту інфекцій і пов’язаних з ними ускладнень.Призначення філграстиму пацієнтам з ВІЛ-інфекцією дозволяє підтримувати нормальний рівень нейтрофілів, що сприяє планомірному проведенню противірусної та/або мієлосупресивної терапії. Не відмічено ознак збільшення реплікації ВІЛ при лікуванні філграстимом.Як і інші гемопоетичні фактори росту, філграстим стимулює in vitro проліферацію ендотеліальних клітин людини.Фармакокінетика. Як при підшкірному, так і при внутрішньовенному введенні препарату елімінація філграстиму відбувається за правилами кінетики 1-го порядку. Середнє значення періоду напіввиведення філграстиму з сироватки крові становить близько 3,5 години, кліренс дорівнює 0,6 мл/хв/кг. При тривалому застосуванні філграстиму (до 28 днів) після аутологічної трансплантації кісткового мозку не спостерігалося ознак кумуляції і збільшення періоду напіввиведення.При внутрішньовенному і підшкірному введенні філграстиму спостерігається позитивна лінійна залежність між дозою та концентрацією в сироватці крові. Після підшкірного введення терапевтичних доз філграстиму його концентрація в сироватці крові перевищує 10 нг/мл протягом 8 - 16 годин. Об’єм розподілу становить близько 150 мл/кг.

Термін придатності:

2 роки.

Умови зберігання:

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі від 2 ° до 8 °С. Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.Упаковка. По 1 мл (30 млн ОД (300 мкг)/мл) у флаконі зі скла. Флакони герметично закупорені гумовими пробками із бутилової гуми і обтиснуті алюмінієвими ковпачками. 1 флакон у картонній упаковці. Категорія відпуску. За рецептом.Виробник. ТОВ ФАРМАПАРК Місцезнаходження. Росія, 117246, г. Москва, Научный проезд, д.8, стр.1, тел. (495) 411-85-94, факс (495) 644-37-97

Форма випуску / упаковка:

Категорія відпуску:

Без рецепта.

Додатково:

Дозування:

Граноген розчин д/ін., 30 млн од/мл по 1 мл у флак. №1

Реєстрація:

№ UA/10534/01/01 від 17.03.2010. Наказ № 234 від 17.03.2010