ГЕПАРИНОВА МАЗЬ (UNGUENTUM HEPARINI)

фармакодинамічні властивості. ЛЗ Гепаринова мазь представляє собою кобіновану лікарську форму, яка складається з двох активних компонентів — гепарин натрію та бензокаїну.

Гепарин натрій це мукополісахарид, утворений з рівних частин сульфатованого D-глюкозаміну та D-глюкуронової кислоти. Гепарин утворює комплекс з катіонними білками завдяки сильному аніонному заряду. Гепарин інактивує не тільки тромбін (IIa), але і фактори згортання крові XIIa, XIa, IXa, Xa та каллікреїн. Ступінь інактивації залежить від дози.

Гепарин бере участь в алергічних та анафілактичних реакціях. Крім того, гепарин як макроаніон інгібує ряд ферментаційних систем, напр, гіалуронідазу, гістаміназу та рибонуклеазу.

Бензокаїн — є місцевим анестетиком зі структурою ефіру, що оборотно та локально зменшує збудливість рецепторів болю та провідність сенсорних нервових волокон. Відчуття болю і, в подальшому, відчуття холоду, тепла та тиску знижуються.

Фармакокінетичні властивості

Гепарин після нанесення на шкіру не досягає системних терапевтично ефективних концентрацій. Проникнення гепарину через здорову шкіру дозозалежне.

Бензокаїн лише слабко всмоктується та гідролізується холінестеразою. Основним метаболітом є N-ацетилбензокаїн, який далі метаболізується до N-амінобензойної кислоти та N-ацетил-N-амінобензойної кислоти.

Гепаринова мазь показаний для:

1) профілактики/лікування тромбофлебіту поверхневих вен;

2) лікування постін’єкційного/постінфузійного флебіту;

3) лікування трофічої виразки гомілки;

4) лікування слоновісті, поверхневого перифлебіту, лімфангіїту;

5) лікування зовнішнього геморою, запалення гемороїдальних вузлів після пологів;

6) лікування поверхневого маститу;

7) лікування локалізованого інфільтрату та набряку, травм без порушення цілісності шкірних покривів (у т.ч. м’язів, сухожиль, суглобів).

ЛЗ Гепаринова мазь застосовують дорослим місцево.

Тромбофлебіт поверхневих вен кінцівок. Нанести мазь тонким шаром на зону ураження (із розрахунку 0,5-1 г на ділянку діаметром 3–5 см) та обережно втирати у шкіру. Наносити ЛЗ 2-3 рази на добу протягом 3–7 діб до зникнення проявів запалення.

Тромбозі гемороїдальних вен. Мазь нанести на тканьову серветку та зафіксувати на гемороїдальні вузли (замість сарветки можливе застосування тампона, на який слід нанести маззю, після чого тампон ввести у задній прохід). Кратність — 2-3 рази на добу (до зникнення симптомів запального процесу, в середньому 3-14 діб).

— підвищена чутливість до компонентів ЛЗ;

— dиразково-некротичний процес;

— травматичне порушення цілісності шкірного покриву;

— відкрита інфікована рана;

— геморагічний діатез;

— пурпура;

— тромбоцитопенія;

— гемофілія;

— схильність до кровотечі.

гіперемія, висипи на шкірі, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, геморагії, пустули, пухирці/пухирі, місцеве подразнення, (печіння, свербеж незначний набряк шкіри).

контролювати час згортування крові та протромбіновий час при тривалому застосуванні ЛЗ на великих ділянках шкіри та одночасному застосуванні пероральних ЛЗ, що впливають на систему згортання крові та/або кровотворення.

Не наносити ЛЗ на відкриті рани при наявності гнійних процесів. Не рекомендується застосовувати ЛЗ при глибокому венозному тромбозі.

Препарат не застосовувати при кровотечах. ЛЗ не наносити на слизові оболонки, інфіковані ділянки шкіри, на слизову облонку ока та на ділянки навколо очей, на виразки та пухирі.

дію ЛЗ посилюють антикоагулянти, АСК та інші НПЗП.

Ефективність ЛЗ послаблюють антигістамінні препарати, препарати наперстянки, тетрацикліни, нікотин. Застосування гепарину сприяє пролонгації ПЧ у хворих, які застосовують пероральні антикоагулянти.

Не застосовувати ЛЗ разом із топічними ЛЗ, що містять тетрациклін, гідрокортизон, саліцилову кислоту або антикоагулянтами.

не можливе (низький рівень всмоктування).

при температурі 8-20 ºC.