ФАРМАЦИТРОН (PHARMACITRON, ФАРМАЦИТРОН)

Фармацитрон — це комбінований препарат.

Парацетамол — ненаркотичний анальгетик, впливає на центри болю і терморегуляції. Чинить знеболювальну і жарознижувальну дію. Зменшує головний і м’язовий біль, явища лихоманки, пом’якшує біль в горлі.

Фенірамін — блокатор Н₁-гістамінових рецепторів, протиалергічний засіб, зменшує ринорею, сльозотечу, усуває спастичні явища.

Фенілефрин — адреноміметик з помірною судинозвужувальною дію, зменшує закладеність носа і полегшує дихання через ніс.

Аскорбінова кислота — бере участь в регуляції окиснювально-відновних процесів, вуглеводного обміну, згортання крові, підвищує стійкість організму до інфекцій, знижує судинну проникність. Покращує переносимість парацетамолу і подовжує його дію.

препарат Фармацитрон показаний для симптоматичного лікування ГРВІ та грипу: підвищеної температури тіла, головного болю, закладеності носа, нежитю, болю у м’язах.

вміст пакету розчинити у склянці гарячої води (не окропу) та випити. Прийом препарату можна повторюваті кожні 3–4 год, але не більше 3 пакетів на добу. Максимальний термін застосування — 3 дні, подальший прийом — за рекомендацією лікаря.

підвищена чутливість до окремих компонентів препарату; артеріальна гіпертензія; цукровий діабет; закритокутова глаукома; тяжкі захворювання печінки, нирок, серця, щитовидної залози, легень (в тому числі бронхіальна астма), сечового міхура; виразка шлунка та дванадцятипалої кишки; захворювання підшлункової залози; утруднення сечовипускання при аденомі передміхурової залози; захворювання системи крові; дефіцит ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; дитячий вік до 12 років; період вагітності та годування груддю.

З обережністю застосовують при вродженій гіпербілірубінемії (синдроми Жильбера, Дубіна — Джонсона і Ротора), закритокутовій глаукомі, гіперплазії передміхурової залози.

алергічні реакції (шкірний висип, свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк), нудота, біль в епігастрії, анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Підвищена збудливість, підвищення артеріального тиску, запаморочення, серцебиття, порушення засинання. Підвищення сухості у роті, внутрішньоочного тиску, затримка сечі.

При тривалому застосуванні у високих дозах можлива гепатотоксична та нефротоксична дія (ниркова колька, глюкозурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз), метгемоглобінемія, гемолітична або апластична анемія, панцитопенія.

не перевищувати рекомендовані дози. Не застосовувати одночасно з препаратами, призначеними для симптоматичного лікування ГРВІ та/або нежитю. З обережністю призначати при хворобі Рейно, артеріальній гіпертензії, захворюваннях серця, аритміях, брадикардії, захворюваннях щитовидної залози, печінки та нирок, глаукомі, хронічних хворобах легень, гіпертрофії передміхурової залози, феохромоцитомі та особам літнього віку. Ризик гепатотоксичності підвищується в осіб з алкогольними ураженнями печінки.

Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин чи подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект. Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.

Пацієнтам, які приймають анальгетики кожного дня при артритах легкої форми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Якщо стан пацієнта не покращується, слід звернутися до лікаря.

Препарат протипоказаний у період вагітності та годування груддю.

Діти. Протипоказаний дітям віком до 14 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Препарат може викликати сонливість, тому не рекомендоване його застосування при керуванні транспортними засобами або при роботі зі складними механізмами.

підсилює ефекти інгібіторів МАО, седативних препаратів, етанолу. Етанол посилює седативну дію антигістамінних препаратів.

Антидепресанти, протипаркінсонічні й антипсихотичні лікарські засоби, фенотіазинові похідні підвищують ризик розвитку затримки сечі, сухості в роті, запорів. ГКС збільшують ризик розвитку підвищення внутрішньоочного тиску. Парацетамол знижує ефективність урикозуричних препаратів та підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів. Трициклічні антидепресанти посилюють симпатоміметичну дію. Одночасне призначення галотану підвищує ризик розвитку шлуночкової аритмії. Знижує гіпотензивну дію гуанетидину, який, у свою чергу, посилює альфа-адреностимулювальну активність фенілефрину.

при передозуванні парацетамолу у перші 24 год з’являються блідість шкіри, нудота, блювання, анорексія та біль у животі. При прийомі високих доз можуть спостерігатися порушення орієнтації, збудження, запаморочення, порушення сну, серцевого ритму і панкреатит. В поодиноких випадках повідомлялося про гостру ниркову недостатність із некрозом канальців, що проявляється болем у ділянці попереку, гематурією, протеїнурією; нефротоксичність (ниркова колька, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).

При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 год. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 год або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 год після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 год після прийому.

При передозуванні фенілефрину виникають гіпергідроз, психомоторне збудження або пригнічення ЦНС, головний біль, запаморочення, сонливість, порушення свідомості, аритмії, тремор, гіперрефлексія, судоми, нудота, блювання, дратівливість, неспокій, артеріальна гіпертензія.

При передозуванні феніраміну виникають атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, сухість шкіри та слизових оболонок, гіпертермія, атонія кишечнику. Пригнічення ЦНС призводить до порушення роботи дихальної та серцево-судинної систем (брадикардії, артеріальної гіпотензії, колапсу).

При передозуванні аскорбінової кислоти виникають нудота, блювання, здуття та біль у животі, свербіж, шкірні висипи, підвищена збудливість. Дози понад 3000 мг можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади, порушення обміну цинку, міді, дистрофію міокарда, глюкозурію, кристалурію, нефролітіаз.

Лікування: симптоматична терапія. Протягом 6 год після передозування необхідно провести промивання шлунка, а протягом перших 8 год — перорально ввести метіонін або внутрішньовенно цистеамін або N-ацетилцистеїн.

при температурі не вище 30 °С.