ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
фармакодинаміка. Амліпін — комбінований антигіпертензивний препарат, фармакологічні властивості якого зумовлені поєднанням якостей амлодипіну (селективний блокатор кальцієвих каналів) та лізиноприлу (інгібітор АПФ).
Блокуючи повільні кальцієві канали мембрани, амлодипін запобігає трансмембранному надходженню іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком’язові клітини судин. Під його дією знижується тонус судин (артеріол) та периферичний судинний опір. За рахунок розширення артеріол та зниження постнавантаження амлодипін чинить антиангінальну дію. У зв’язку з тим, що він не спричиняє розвитку рефлекторної тахікардії, при його застосуванні знижується потреба міокарда в кисні. Амлодипін розширює як інтактні, так і патологічно змінені коронарні судини, покращуючи перфузію міокарда; не має несприятливих метаболічних ефектів.
Лізиноприл знижує рівень ангіотензину II та альдостерону в плазмі крові та одночасно підвищує рівень брадикініну, який має судинорозширювальний ефект.
Під дією лізиноприлу знижується загальний периферичний судинний опір (ЗПСО), АТ, тиск у легеневих капілярах; лізиноприл не впливає на частоту серцевого ритму, при цьому можливе збільшення хвилинного об’єму та посилення ниркового кровотоку. Лізиноприл зменшує альбумінурію завдяки зниженню АТ, а також в результаті покращення гемодинаміки гломерулярного апарату та його тканинної структури. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. У пацієнтів із гіперглікемією лізиноприл сприяє відновленню порушеної функції ендотелію.
Фармакокінетика. Після застосування внутрішньо амлодипін повільно та майже повністю (90%) всмоктується у ШКТ. Cmax досягається через 6–10 год. T½ в середньому становить 35–50 год.
Лізиноприл добре абсорбується з травного тракту незалежно від прийому їжі. Біодоступність — 25–50%. Cmax досягається через 6 год. T½ становить 12 год.
Тривала циркуляція в організмі обох діючих речовин уможливлює прийом препарату 1 раз на добу.
ПОКАЗАННЯ
есенціальна гіпертензія.
ЗАСТОСУВАННЯ
Амліпін застосовують внутрішньо. Приймають по 1 таблетці 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. При необхідності добову дозу можна підвищити вдвічі. Максимальна добова доза для дорослих — 20 мг.
ПРОТИПОКАЗАННЯ
- — підвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів АПФ;
- — підвищена чутливість до похідних дигідропіридину та інших складових препарату;
- — підвищена чутливість до будь-яких допоміжних речовин препарату;
- — тяжка гіпотензія;
- — наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку після прийому інгібітору АПФ, спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
- — з боку гемодинаміки — виражений стеноз аорти чи мітрального клапана або гіпертрофічна кардіоміопатія, кардіогенний (серцевий) шок;
- — серцева недостатність після перенесеного інфаркту міокарда (протягом перших 28 днів);
- — нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметала);
- — період вагітності та годування грудьми;
- — дитячий вік (ефективність і безпека препарату невідомі).
ПОБІЧНА ДІЯ
побічні дії зазвичай минущі й маловиражені, тому переривати курс терапії доводиться рідко.
Найчастіше зустрічалися головний біль, кашель і запаморочення.
Інколи внаслідок гіперчутливості може розвинутись ангіоневротичний набряк з набряканням обличчя, кінцівок, губ, надгортанника та гортані. У цьому разі необхідно негайно припинити застосування препарату, хворий повинен знаходитися під контролем лікаря до повного зникнення ознак.
За системами органів і за частотою появи (дуже поширені: ≥10%; поширені: ≥1–<10%; непоширені: ≥0,1–<1%; рідко поширені: ≥0,01–<0,1%; дуже рідко поширені: <0,01%) побічні ефекти лізиноприлу та амлодипіну можуть бути такими:
| Системи органів | Частота появи | Побічні ефекти, пов’язані з лізиноприлом | Побічні ефекти, пов’язані з амлодипіном |
| Кров і лімфатична система | Дуже рідко поширені | Пригнічення функції кісткового мозку, агранулоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, анемія, лімфоаденомопатія | Тромбоцитопенія |
| З боку імунної системи | Дуже рідко поширені | Аутоімунні розлади | Підвищена чутливість |
| З боку обміну речовин | Дуже рідко поширені | Гіпоглікемія | Гіперглікемія |
| З боку психіки | Непоширені | Лабільність настрою, порушення сну | Лабільність настрою, безсоння, непритомність |
| Рідко поширені | Психічні розлади, дратівливість | ||
| З боку нервової системи | Поширені | Запаморочення, головний біль | Сонливість, запаморочення, головний біль |
| Непоширені | Вертиго, парестезія, порушення смакових відчуттів | Синкопе, тремор, порушення смакових відчуттів, гіпостезія, парестезія | |
| Дуже рідко поширені | Сплутаність свідомості, депресія, непритомність | Периферична нейропатія | |
| З боку органа зору | Непоширені | Розлади зору | |
| З боку органа слуху | Шум у вухах | ||
| З боку серця | Поширені | Прискорене серцебиття | |
| Непоширені | Інфаркт міокарда, тахікардія, відчуття серцебиття | ||
| Дуже рідко поширені | Інфаркт міокарда, аритмія (включаючи шлункову тахікардію і тріпотіння передсердь) | ||
| Судинні розлади | Поширені | Ортостатична гіпотензія | Почервоніння обличчя (припливи) |
| Непоширені | Інсульт, феномен Рейно | Артеріальна гіпотензія | |
| Дуже рідко поширені | Васкуліт | ||
| Респіраторні розлади | Поширені | Кашель | |
| Непоширені | Риніт | Задишка, риніт | |
| Дуже рідко поширені | Бронхоспазм, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, синусит | Кашель | |
| З боку ШКТ | Поширені | Діарея, блювання | Біль у животі, нудота |
| Непоширені | Біль у животі, нудота, розлади шлунка | Блювання, диспепсія, порушення функції кишечнику, сухість у роті | |
| Рідко поширені | Сухість у роті | ||
| Дуже рідко поширені | Панкреатит, інтестинальний ангіоневротичний набряк | Панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен | |
| З боку гепатобіліарної системи | Дуже рідко поширені | Печінкова недостатність, гепатит, холестатична жовтяниця | Гепатит, жовтяниця, холестаз |
| З боку шкіри і підшкірної клітковини | Непоширені | Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика або гортані; висип, свербіж | Алопеція, геморагічний висип, зміна кольору шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висип |
| Рідко поширені | Псоріаз, кропив’янка, алопеція | ||
| Дуже рідко поширені | Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса – Джонсона, мультиформна еритрема, пухирчатка, підвищене потовиділення, лімфоцитома шкіри. Синдроми можуть включати один або декілька нижче наведених симптомів: гарячковий стан, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивні АНК (антитіла до нуклеїнових кислот), підвищена ШОЕ, еозинофілія або лейкоцитоз, висип, фоточутливість або інші шкірні прояви | Мультиформна еритрема, ангіоневротичний набряк, кропив’янка | |
| З боку опорно- рухового апарату | Непоширені | Артралгія, міалгія, судоми м’язів, біль у спині | |
| З боку нирок і сечовивідної системи | Поширені | Порушення функції нирок | |
| Непоширені | Розлади сечовиділення, ніктурія, підвищення частоти сечовипускання | ||
| Рідко поширені | Уремія | ||
| Дуже рідко поширені | Олігурія/анурія | ||
| З боку репродуктивної системи і молочних залоз | Непоширені | Імпотенція | Імпотенція, гінекомастія |
| Рідко поширені | Гінекомастія | ||
| Загальні розлади | Поширені | Периферичні набряки, втома | |
| Непоширені | Втома, астенія, біль у грудній клітці | Біль у грудній клітці, відчуття дискомфорту, астенія, погіршення самопочуття, лейкопенія | |
| Лабораторні параметри | Непоширені | Підвищення рівня сечовини у крові, підвищення рівня креатиніну, гіперкаліємія, підвищення рівня печінкових ферментів | Зменшення чи збільшення маси тіла |
| Рідко поширені | Зниження рівня гемоглобіну і гематокриту, підвищення рівня білірубіну в сироватці крові, гіпонатріємія | ||
| Дуже рідко поширені | Підвищення печінкових ферментів |
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ
гіпотензія. Можлива значна симптоматична гіпотензія у пацієнтів із гіпонатріємією та/чи гіповолемією у зв’язку з прийомом діуретиків або внаслідок втрати великої кількості рідини з іншої причини (інтенсивне потовиділення, тривале блювання, діарея). З появою гіпотензії хворому необхідно надати горизонтальне положення, у разі потреби вводити рідину (р-н для інфузії 0,9% р-ну натрію хлориду).
До початку курсу терапії необхідно скоригувати гіпонатріємію чи гіповолемію, і при застосуванні перших доз препарату контролювати вплив препарату на АТ.
При цереброваскулярних захворюваннях та ІХС слід врахувати те, що значне зниження тиску крові може призвести до мозкового інсульту або інфаркту міокарда.
У разі мітрального стенозу аорти чи обструктивної гіпертрофічної кардіоміопатії, як і всі препарати, що розширюють судини, Амліпін необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів за наявності звуження устя кровоносних судин та зі стенозом мітрального клапана.
Порушення функції нирок. Невелике тимчасове підвищення рівня сечовини у крові й креатиніну можливе у разі недіагностованих судинних змін у нирці, особливо на фоні одночасного проведення лікування діуретиками. Значне зниження функції нирок (кліренс креатиніну (КК) <30 мл/хв) потребує підвищеної обережності й контролю ниркової функції.
При стенозі ниркової артерії (двобічного чи при єдиній нирці за наявності звуження устя ниркової артерії), за наявності гіпонатріємії та/чи гіповолемії, а також у разі зниження обсягу циркулюючої крові лізиноприл може призвести до зниження функції нирок з подальшим розвитком гострої ниркової недостатності, яка після переривання терапії є зворотною.
Ангіоневротичний набряк. При прийомі будь-якого препарату групи інгібіторів АПФ, як і при прийомі лізиноприлу, може виникати ангіоневротичний набряк з набряком обличчя, кінцівок, губ, надгортанника і гортані. У цьому разі необхідно негайно перервати прийом препарату, і хворий повинен знаходитися під контролем лікаря до повного зникнення ознак.
Якщо набряк розвивається на обличчі, губах і кінцівках, він зазвичай спонтанно минає, але на зниження інтенсивності його ознак добре впливає застосування антигістамінних препаратів.
Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може призвести до фатального кінця. Набряк язика, надгортанника чи гортані може призвести до закупорення дихальних шляхів, тому слід негайно здійснювати такі терапевтичні заходи: ввести п/ш 0,1% р-н адреналіну в дозі 0,3–0,5 мл (0,3–0,5 мг) або 0,1 мл (0,1 мг) повільно в/в, після чого ввести глюкокортикоїд і антигістамінний препарат під контролем життєво важливих функцій хворого.
Інтестинальний ангіоневротичний набряк відзначали дуже рідко у пацієнтів, які отримували терапію інгібіторами АПФ. Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з/без нудоти та блювання); у деяких випадках не спостерігалося перед цим ангіоневротичного набряку обличчя, та рівень C-1-естерази був у нормі. Діагностика ангіоневротичного набряку повинна включати комп’ютерну томографію або УЗ-діагностику, або огляд хірурга, симптоми повинні зникнути після припинення застосування інгібіторів АПФ. Інтестинальний ангіоневротичний набряк необхідно розглядати при діагностиці у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ та скаржаться на біль у животі.
Анафілактичні реакції при проведенні гемодіалізу. Проведення гемодіалізу мембраною з поліакрил-нітрилу (наприклад AN 69) хворому, який одержує інгібітор АПФ, може призвести до анафілактичного шоку, тому слід уникати їх одночасного застосування. Необхідно застосовувати фільтр іншого типу або призначати антигіпертензивний препарат іншої групи.
Анафілактичні реакції під час проведення аферезу ЛПНЩ. Рідко пацієнти, які отримували лікування інгібіторами АПФ при проведенні аферезу ЛПНЩ, відзначали загрозливі для життя анафілактичні реакції. Цієї небезпечної для життя реакції можна уникнути тимчасовим перериванням курсу терапії інгібітором АПФ перед кожним проведенням аферезу.
Десенсибілізація до перетинчастокрилих комах (отрута бджоли, оси). У деяких випадках, коли хворий приймав інгібітор АПФ і проводилася десенсибілізація до перетинчастокрилих комах (отрута бджоли, оси), була відзначена анафілактична реакція. Цієї небезпечної для життя реакції можна уникнути тимчасовим перериванням курсу терапії інгібітором АПФ.
Гепатотоксичність. Дуже рідко застосування інгібіторів АПФ супроводжувалося синдромом, який починався з холестатичної жовтяниці або гепатиту і призводив до миттєвого некрозу печінки та іноді смерті. Механізм цього синдрому не виявлений. Пацієнтам, які приймають Амліпін, у яких розвивається жовтяниця, або відзначається підвищення печінкових ферментів, необхідно припинити застосування препарату та звернутися за медичною допомогою.
При ураженні печінки T½ амлодипіну збільшується. У зв’язку з відсутністю точних даних пацієнтам з ураженням печінки препарат слід застосовувати з обережністю, з індивідуальною оцінкою співвідношення користь/ризик терапії.
Гематологічна токсичність. Дуже рідко нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія спостерігались у пацієнтів, які застосовували інгібітори АПФ. У осіб з нормальною функцією нирок та відсутністю інших ускладнювальних факторів нейтропенію виявляють рідко. Нейтропенія та агранулоцитоз зникають після відміни лікування інгібіторами АПФ. Амліпін слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів із колагенними судинними захворюваннями, які отримують імунодепресивну терапію, лікування алопуринолом або прокаїнамідом, або мають комбінацію цих ускладнювальних факторів, особливо за наявності порушень функції нирок. У деяких пацієнтів розвивалася серйозна інфекція, яка іноді не відповідала на інтенсивне лікування антибіотиками. Якщо Амліпін застосовується у таких пацієнтів, рекомендується проводити періодичний контроль кількості лейкоцитів, та пацієнти повинні бути проінформовані про будь-які ознаки інфекції.
У зв’язку з тим, що однозначно не можна виключити можливість агранулоцитозу, періодично слід контролювати картину крові.
Кашель. Зазвичай кашель спостерігається при лікуванні інгібіторами АПФ. Він сухий, постійний та зникає після відміни терапії інгібіторами АПФ.
Хірургічне втручання, анестезія. При великих операціях або при застосуванні засобів для наркозу, що спричинюють гіпотензію, лізиноприл гальмує компенсаторне вивільнення ангіотензину II. Гіпотензію, що відзначається при цьому, відповідно до описаного механізму можна усунути введенням 0,9% р-ну натрію хлориду.
Літній вік. При застосуванні стандартної дози обох активних інгредієнтів в осіб літнього віку відзначали вищий рівень цих інгредієнтів у плазмі крові, тому дозу препарату цим хворим необхідно встановлювати з обережністю, хоча значної різниці в ефективності не відзначали у хворих молодого і літнього віку.
Гіперкаліємія. Підвищення рівня калію у сироватці крові виявлено у деяких пацієнтів, які отримують терапію інгібіторами АПФ. До осіб з ризиком розвитку гіперкаліємії відносяться люди з порушенням функції нирок, цукровим діабетом, гострою серцевою недостатністю, зневодненням, метаболічним ацидозом або супутнім застосуванням калійзберігаючих діуретиків, добавок калію чи замінників, які містять солі калію або будь-якої іншої речовини, яка зумовлює підвищення рівня калію у сироватці крові. Якщо необхідно застосовувати супутні вищезазначені засоби, рекомендується проводити регулярний контроль рівня калію в сироватці крові.
Грейпфрутовий сік не змінював фармакокінетику амлодипіну.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Застосування препарату (особливо на початку лікування) може впливати на здатність керувати транспортними засобами та виконувати небезпечні види робіт, тому до визначення індивідуальної реакції від подібної діяльності слід утриматися.
Застосування у період вагітності та годування грудьми. Не застосовують.
Діти. Не застосовують.
ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ
взаємодії, пов’язані з лізиноприлом
Речовини, які підвищують рівень калію: калійзберігаючі діуретики (наприклад спіронолактон, амілорид, тріамтерен), добавки калію чи замінники, які містять солі калію, що можуть підвищити рівень калію. Гепарин може призвести до гіперкаліємії у поєднанні з інгібіторами АПФ, особливо у пацієнтів з печінковою недостатністю. Якщо необхідно застосовувати супутні вищезазначені засоби з лізиноприлом, рекомендується проводити регулярний контроль рівня калію в крові та функціональних показників нирок.
Діуретики: при застосуванні лізиноприлу з діуретиками антигіпертензивний ефект посилюється та відзначається різке зниження АТ. Лізиноприл знижує виділення калію при одночасному застосуванні з діуретиками.
Інші антигіпертензивні засоби: одночасне застосування цих препаратів може підсилювати гіпотензивний ефект Амліпіну. Одночасне застосування з нітрогліцерином або іншими вазодилататорами може ще більше знизити АТ.
Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби, засоби для наркозу, анестезії, наркотичні засоби при застосуванні одночасно з інгібіторами АПФ підсилюють гіпотензивний ефект.
Етанол підсилює гіпотензивний ефект.
Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики або імунодепресанти (системні кортикостероїди) можуть призвести до підвищення ризику появи лейкопенії при застосуванні з інгібіторами АПФ.
Антациди знижують біодоступність при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ.
Симпатоміметики можуть знизити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.
Антидіабетичні: результати епідеміологічних досліджень свідчать, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та протидіабетичних засобів (інсуліни, пероральні протиглікемічні засоби) може призвести до посилення гіпоглікемічного ефекту з ризиком розвитку гіпоглікемії. Цей ефект зазвичай виникає протягом перших тижнів комбінованого лікування, а також у осіб з нирковою недостатністю.
НПЗП: при довгостроковому застосуванні НПЗП, у тому числі ацетилсаліцилової кислоти (>3 г/добу) може знижуватись антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.
НПЗП та інгібітори АПФ зумовлюють адитивний ефект підвищення калію у сироватці крові, що може призвести до погіршення функції нирок. Цей ефект оборотний. Рідко може виникнути гостра печінкова недостатність, особливо у осіб з порушеннями функції нирок, таких як пацієнти літнього віку або при зневодненні.
Літій: лізиноприл може знижувати ступінь виділення літію, тому рівень літію у плазмі крові потребує регулярного контролю.
Золото: нітритоїдні реакції (симптоми вазодилатації, включаючи припливи, запаморочення, артеріальну гіпотензію, яка може бути тяжкою) можуть виникати частіше при поєднаному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів ін’єкційного золота, наприклад натрію ауротіомалату.
Взаємодії, пов’язані з амлодипіном
Інгібітори CYP 3A4: результати досліджень у хворих літнього віку свідчать, що дилтіазем інгібує метаболізм амлодипіну, ймовірно, через CYP 3A4 (підвищується концентрація в плазмі крові приблизно на 50% та зростає ефект амлодипіну). Можливість того, що більш потужні інгібітори CYP 3A4 (наприклад кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть підвищувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові більшою мірою, ніж дилтіазем, не може бути виключена. Потрібна обережність при поєднаному застосуванні з амлодипіном.
Індуктори CYP 3A4: поєднане застосування із протисудомними препаратами (наприклад карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцином, лікарськими засобами, які містять звіробій (Hypericum perforatum), може призвести до зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові. Лікарю необхідно бути обережним при поєднаному застосуванні та наглядати за пацієнтом.
Інше: застосування амлодипіну є безпечним спільно з тіазидними діуретиками, блокаторами β-адренорецепторів, інгібіторами АПФ, нітратами, сублінгвальними препаратами нітрогліцерину, дигоксином, варфарином, аторвастатином, силденафілом, антацидними лікарськими засобами (алюмінію гідроксид, магнію гідроксид, диметикон), циметидином, НПЗП, антибіотиками та пероральними протидіабетичними засобами.
Силденафіл не впливав на фармакокінетику амлодипіну, але при комбінованому застосуванні амлодипіну та силденафілу кожен із препаратів незалежно один від одного виявив гіпотензивний ефект.
Амлодипін істотно не впливає на фармакокінетику циклоспорину, аторвастатину.
ПЕРЕДОЗУВАННЯ
передозування може призвести до вираженого розширення периферичних судин, яке може супроводжуватися надмірним зниженням АТ, серцево-судинним шоком, дисбалансом електролітів, нирковою недостатністю, гіпервентиляцією, тахікардією, прискореним серцебиттям, брадикардією, запамороченням, занепокоєнням та кашлем. У таких випадках необхідно проводити симптоматичне лікування, надати хворому горизонтальне положення на спині, здійснювати контроль роботи серця, контролювати АТ і показники обміну електролітів та води, а також провести корекцію цих показників у разі потреби. При тяжкій гіпотензії слід надати хворому горизонтальне положення з піднятими кінцівками та призначити в/в введення р-нів для інфузії, але у разі неефективності цієї терапії необхідно давати судинозвужувальні засоби (вазопресори) периферичної дії, якщо не протипоказано їх застосування. Для переривання блокування кальцієвих канальців можна вводити в/в кальцію глюконат.
У зв’язку з тим що всмоктування амлодипіну є тривалим, промивання шлунка може бути ефективним.
Лізиноприл можна видаляти з організму гемодіалізом, але амлодипін у зв’язку з високою здатність з’єднуватися з білком не піддається гемодіалізу.
УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ
за температури не вище 25 C у сухому місці.
ІНСТРУКЦІЯ МОЗ
Внимание: Эта статья опубликована исключительно в ознакомительных целях. Информация не является медицинской рекомендацией и не побуждает к каким-либо действиям. Перед применением любых препаратов или методов лечения обязательно проконсультируйтесь с врачом.
Отказ от ответственности: Все материалы на этом сайте защищены авторскими правами. Перепечатка и использование информации разрешены только с указанием источника. Вся информация носит информационный характер и не является заменой консультации с профессионалами в области медицины. Использование материалов допускается только с соблюдением возрастных ограничений, если таковые предусмотрены.