Небулайзерна терапія: найкращий вид лікування інгаляціями
Інгаляція - процедура, що дозволяє вдихати препарати, що полегшують дихання та відхаркувальні виділення, а також протизапальні та спазмолітичні засоби. Небулайзерна терапія - лікування за допомогою пристрою, який перетворює рідкі ліки у водяну пару або аерозоль, який вдихається та всмоктується у дихальних шляхах
Небулайзерна терапія та її особливості
Результат небулізації залежить від розміру частинок, які потрапляють до дихальної системи:- від 8 мкм всмоктуються у верхніх дихальних шляхах;
- від 5 мкм до 8 мкм абсорбуються в трахеї та бронхах;
- від 2 мкм до 5 мкм досягають бронхів та бронхіол;
- від 0,5 до 3 мкм досягають альвеол.
Види небулайзерів
- Пневматичні
- стаціонарні або портативні пристрої, призначені для відкачування повітря. Пара або аерозоль виробляється гумовим шлангом. Вони досить галасливі, але коштують набагато дешевше ультразвукових інгаляторів. Підходять для запровадження всіх ліків.
- Ультразвукові -
перетворюють ліки на пару за допомогою енергії ультразвуку, яку виробляє генератор. Вони безшумні у роботі, але мають чималі габарити. Аерозоль утворюється з досить високою частотою частинок розміром менше 5 мкм і завдяки своїй високій щільності здатний у великій кількості осідати в легенях. Підходить для запровадження не всіх видів ліків.
- Мембранні меш-небулайзери
- компактні та тихі прилади, що найчастіше працюють від батарейок завдяки вібруючій мембрані.
Переваги та недоліки небулайзерної терапії
До переваг небулізації належать:
- мінімальні побічні ефекти;
- відсутність впливу препаратів на печінку та шлунок через щадний спосіб прийому;
- ефективна дія за рахунок прямого надходження у високій концентрації у легені;
- відсутність взаємодії з іншими препаратами;
- проста підготовка та процедура виконання;
- не потрібна координація вдиху-видиху, що підходить маленьким дітям та людям похилого віку;
- доза та вид препарату (бета2-агоністи, антибіотики, протеолітичні препарати або муколітики) можуть бути підібрані індивідуально для кожного пацієнта, і навіть можуть вводитися кілька препаратів одночасно;
- можлива фармакотерапія та оксигенотерапія.
Нечисленні недоліки:
- висока вартість небулайзера та заміна його комплектуючих;
- відсутність ефективності при неправильному утриманні маски або мундштука.
Які патології можна лікувати за допомогою небулайзерної терапії
Небулайзер застосовується за рекомендацією лікаря для лікування захворювань органів дихання, серця та судин, ендокринної системи, гастроентерології.
Астма бронхіального типу
Основу лікування бронхіальної астми становлять інгаляційні глюкокортикостероїди, що інгаляційно вводяться з портативних інгаляторів під тиском.
Небулайзер застосовують:
- під час загострень хвороби,
- у дітей, які не можуть використовувати портативні інгалятори навіть за допомогою об'ємної камери,
- у людей похилого віку або у пацієнтів з такими тяжкими порушеннями потоку в бронхах, що вони не можуть ефективно вдихати і, таким чином, вдихати препарат.
Хронічна обструкція легень
Якщо обструкція бронхів спричинена інфекційним захворюванням, то основне лікування спрямоване на його усунення. При прогресуванні синдрому може виникнути брадикардія та навіть зупинка дихання. Інгаляції за допомогою небулайзера забезпечують швидку доставку ліків прямо в осередок захворювання - дихальні шляхи:
- бронхолітичних розчинів, що збільшують просвіт бронхів, що полегшують дихання та нейтралізують спазми;
- муколітики, що розріджують мокроту в бронхах і стимулюють її виведення;
- антибіотики та антисептики, що застосовуються за наявності бактеріальних інфекцій;
- гормональні препарати, що сприяють зменшенню запалення та набряклості;
- лужні розчини (негазована лужна мінеральна вода), які зволожують слизову оболонку дихальних шляхів та сприяють розрідженню мокротиння.
Муковісцидоз
Хворим на муковісцидозом при утрудненні дихання, появі мокротиння, розвитку бактеріальної інфекції призначають:
- кортикостероїди для усунення набряків та спазмів, полегшення дихання;
- муколітики для розрідження густих мокротних мас, полегшення відкашлювання;
- антисептики та антибіотики при виявленні розвитку бактеріальної інфекції.
Якщо інгаляції з вищезазначеними препаратами викликають дискомфорт, застосовують фізрозчин з нижчим вмістом натрію хлориду.
ВІЛ-інфекція
Небулайзерну терапію сольовим розчином призначають при розвитку респіраторних захворювань на фоні імунодефіциту, коли багато звичайних медичних препаратів є неефективними або протипоказаними.
Есенційна легенева гіпертензія
Сучасні методи лікування полягають у інгаляційному введенні кількох груп препаратів:
- монотерапію антагоністами кальцію,
- специфічну терапію простаноїдами, антагоністами ендотелінових рецепторів, інгібіторами фосфодіестерази-5,
- комбіноване лікування.
З цих груп препаратів найчастіше застосовуються інгаляційний Ілопрост та Сілденафіл, а також антагоністи кальцію. Вони розширюють судини тільки у вентильованих альвеолах, надають антитромботічну, протизапальну, антипроліферативну та фібринолітичну дії. Таке лікування покращує самопочуття та здатність переносити фізичне навантаження.
Медикаменти, які можна вводити небулайзером
Є кілька груп лікарських засобів, які можуть вводитися через небулайзер:
- антибіотикивикористовуються для лікування деяких бактеріальних захворювань;
- бета-агоністи знімають спазми дихальних шляхів та полегшують дихання;
- кортикостероїди допомагають під час запалення, викликаного бронхіальною астмою;
- дорназа альфа та його аналоги розріджують густий слиз у легенях при муковісцидозі;
- фізрозчини застосовуються для розрідження секрету та полегшення відхаркування.
Правила інгаляції
Принцип дії небулайзера гранично простий, користуватися ним досить просто та комфортно. Після придбання апарату для інгаляцій потрібно обов'язково ознайомитися з інструкцією для того, щоб розуміти, як підготуватися до процедури та провести її правильно з користю для здоров'я, щоб після інгаляції не виникали різні ускладнення:
Не можна виконувати інгаляції на повний шлунок або після великих фізичних навантажень. Це може спричинити запаморочення, прискорене серцебиття, нудоту та інші неприємні симптоми. Особливо це стосується дітей, які відрізняються високою фізичною активністю навіть у періоди хвороби. Проводити процедуру рекомендується не раніше ніж через 1-1,5 години після їди або активної фізичної праці. Перед її початком слід виміряти температуру тіла. Вона не повинна перевищувати 37,5 С. Інакше інгаляції можуть спровокувати задишку.
При застосуванні відхаркувальних засобів або антибіотиків інгаляцію можна робити не раніше, ніж через годину після прийому ліків.
Те саме стосується і регулярних полоскань горла антисептичними та протизапальними засобами, які практикуються при ларингіті. Інтервал між полосканнями та інгаляціями повинен становити близько 1 години.
Під час курсу інгаляцій слід відмовитися від куріння. Якщо все ж таки сили волі не вистачає, потрібно постаратися хоча б витримати часовий інтервал між сигаретою та початком інгаляційної процедури. Курити відразу після інгаляції також не можна.
Одяг, що використовується під час інгаляцій, не повинен бути тісним. Шия та груди повинні бути вільними, щоб не було перешкод для повноцінного дихання.
Обов'язкова вимога до виконання інгаляцій – дотримання правил гігієни. Перед процедурою потрібно вимити з милом руки і лише після цього приступати до підготовки інгаляційного розчину. Інакше можна обзавестися вторинною інфекцією та посилити свій стан.
При складанні небулайзера (особливо вперше) потрібно користуватися інструкцією, що додається до нього. Це заощадить час та убереже прилад від пошкодження, а користувача від зайвих витрат.
При застосуванні портативних небулайзерів, що працюють від батарейок, потрібно переконатися в їх наявності (в упаковці або у відсіку) та їх працездатності.
Резервуар небулайзера, куди заливають рідкі ліки для інгаляцій, не повинен мати пошкоджень, інакше рідина витікатиме назовні, і може навіть викликати коротке замикання. Для перевірки контейнера достатньо залити в нього чисту воду та почекати трохи, не підключаючи прилад до мережі змінного струму.
Обов'язково слід стежити за чистотою дихальної маски, яка безпосередньо контактує зі шкірою. Перед застосуванням приладу її потрібно протерти чистою тканиною, змоченою в розчині, яким ви плануєте розводити ліки або хоча б прохолодною кип'яченою водою. Після використання приладу ємність длярідини та маску потрібно очищати від залишків ліків, обов'язково промивати та просушувати, після чого проводити дезінфекцію спиртом. Зберігати прилад краще у герметичній упаковці.
Готувати розчини для інгаляцій слід безпосередньо перед процедурою, змішавши призначені лікарем ліки у певному дозуванні з фізрозчином (замість нього можна використовувати воду для інгаляцій, лужну мінеральну без газу, але не водопровідну воду, нехай навіть кип'ячену). Загальний обсяг 1 дози має становити близько 4-5 мл.
Якщо ліки зберігалися у холодильнику, перед застосуванням його треба нагріти до кімнатної температури. Робити це на відкритому вогні не можна. Допустимо в мікрохвильовій печі або на водяній бані з невисокою температурою.
Правила вибору пристрою для небулізації
Перед придбанням небулайзера слід проконсультуватися з лікарем.
Необхідно звернути увагу на:
- розмір частинок, які виробляє інгалятор, через те, де вони всмоктуються в організмі;
- рівень шуму, що не повинен перевищувати 60 дБа, що знизить комфорт процедури та сприятиме її страху;
- довжина повітроводу.Має дозволити відсунути прилад від дитини на безпечну відстань і забезпечувати комфортне лікування;
- мундштук для ефективного розпилення в комплектації;
- маски для дітей та дорослих, які забезпечують достатню кількість препарату, що всмоктується в дихальних шляхах;
- пустушка- мундштук для інгаляції у новонароджених та дітей раннього віку;
- використовуваний тип ліків. В ультразвукових небулайзерах не можна застосовувати гормональні та стероїдні засоби, оскільки вони руйнуються під впливом ультразвуку, що може спричинити передозування та задуху.